МУЛЬТ-СКАНДАЛ

by Olga Zhurbenko | 11 Серпня 2014 08:08

 

МУЛЬТ-СКАНДАЛНауковці “Львівської політехніки” подались на Президентську премію з розробками незрячих? Воістину людській нахабності немає меж. Незряча Оксана Потимко  поділилася з читачами «Ратуші», як у неї вкрали інновації для створення мультиків та електронних книжок для людей із вадами зору, над якими жінка активно працює вже не один рік. І зробив це не абихто, а молоді наукові співробітники Політехнічного університету під керівництвом професора. Згодом ця ж група подала крадені здобутки на присвоєння щорічної Президентської премії. А в реферат до наукової роботи цинічно додали хвалебний коментар Оксани Потимко до, мовляв, їхніх ідей, якого жінка насправді не писала.

Виконавчий директор Львівського обласного осередку Всеукраїнської громадської організації «Українська спілка осіб з інвалідністю» Оксана Потимко сама є незрячою, тому проблеми осіб із вадами зору близькі їй, як нікому: «Я працюю над інноваціями для користувачів із глибокими порушеннями зору понад десять років. Світлофори, що розмовляють, розробка мультфільмів для сліпих дітей, перша українська дейзі-бібліотека…»

У Львівському осередку «Української спілки осіб з інвалідністю» пані Оксана працює фактично самотужки, не дістаючи від цього жодної копійки. Сама розробляє проєкти, сама ж шукає кошти на їхнє втілення — пише гранти, залучає волонтерів, координує роботу. «Все це робиться на громадських засадах, і люди охоче допомагають. А тут хтось вирішив на наших напрацюваннях написати кандидатську чи докторську, та ще й здобути премію і матеріальну винагороду», — додає жінка. 

Два роки тому пані Оксану запросили на роботу в НУ «Львівська політехніка». Там створили Ресурсний освітньо-інформаційний центр для осіб з особливими потребами, який вона очолила. «Я написала декілька грантів, щоб отримати спеціальні принтери для друкування книг та інше необхідне для нашої діяльності обладнання. До прикладу, виграла 305 тис. грн в фонду «Розвиток України», за них ми закупили техніку, а ще майже 200 тис. грн. — грант від шведів. Так ми укомплектували наш ресурсний центр, — каже пані Оксана. — Мультики для незрячих дітей я мріяла зробити вже давно. Минулого року в квітні-травні ми розпочали роботу. Тоді один з аспірантів, який нині є в списку молодих вчених, що подали на Президентську премію, писав роботу з тифлокоментування (створення звукового описового ряду того, що відбувається на екрані, для розуміння незрячими. — Авт.). Співпраця була взаємною: я готувала всю організаційно-консультативну базу, залучала студію звукозапису, акторів-заньківчан, що писали тифлокоментар. Його ж попросила накласти вже готовий, створений акторкою Олександрою Бонковською та вивірений тифлопедагогами коментар, на мультик. Хлопець це зробив, хоч і не дуже якісно, внаслідок чого мультфільм треба було переробляти». Але це був лише один мультик…

Титанічна праця

На сьогодні пані Оксана з допомогою волонтерів зробила вже 

17 мультиплікаційних фільмів для сліпих дітей. «У створенні таких мультиків мені допомагають чотири особи — Олександра Бонковська, актриса театру ім. М. Заньковецької, що пише коментарі та озвучує їх (її голосом звучать більшість мультфільмів із тифлокоментарем, абетка для невидющих, інструкції до ліків та ін.), Юрій Саєнко, звукорежисер, який ці коментарі накладає на мультики в студійних умовах. І друга група — Олена Іщенко, яка пише коментарі і Євген Шманенко, що озвучує коментарі й накладає їх на мультики. Я керую цим процесом, шукаю кошти, узгоджую роботу тощо, — розповіла Оксана Потимко. — Перший мультик — «Сонячний коровай» — ми зробили власними силами. А вже потім почали шукати фінансових партнерів. Я написала грант на благодійний фонд «Розвиток України», і вони виділили кошти. Наше завдання — до кінця року зробити 24 мультфільми».

Створити мультик для незрячих дуже складно, адже це вимагає чимало і часу, і зусиль. «Спершу ми беремо старий радянський україномовний мультик, який відбираємо дуже ретельно. Адже далеко не кожен надається для тифлокоментування, не кожен мультик можна адаптувати для сліпих дітей. Тому досить довго триває відбір — ми переглядаємо десятки мультиків перед тим, як знайдемо те, що потрібно. Для того, щоб ми мали право працювати з відібраним мультиком і нас не звинуватили в порушенні прав інтелектуальної власності, я звернулась до генпродюсера і директора ДП «Укранімафільм», який має всі права власності на мультиплікаційну продукцію в Україні. ДП «Укранімафільм» передав мені ліцензію на адаптовані мультики (право їх озвучувати та поширювати), — каже пані Оксана. — Лише після отримання прав на мультик, Олександра Бонковська й Олена Іщенко пишуть до нього тифлокоментар. Це найскладніший етап. Адже ми по декілька разів змінюємо коментарі, скорочуємо, робимо їх максимально змістовними і лаконічними. Справа в тому, що мультфільм із тифлокоментарем має бути зрозумілим для дитини, яка народилась сліпою і яка не має зорових образів. Особлива складність зумовлена тим, що ви не можете безмежно пояснювати те, що відбувається на екрані, а маєте на це лише по декілька секунд між словами героїв мультика. Коли коментар готовий, ми озвучуємо його в студії, що теж є нелегко. Адже диктор має вкладати в коментар певні емоції, які дозволяють незрячій дитині відчути гостроту ситуації. Далі — накладаємо тифлокоментар на відеоряд мультика, це займає найменше часу, трохи більше години. І наприкінці робимо титри, над якими працює Євген Шманенко».

Ще один проєкт, над реалізацією якого тепер активно працює пані Оксана, — створення першої української дейзі-бібліотеки. Цей проєкт підтримала академія «Свефі» (Швеція). «Дейзі-бібліотека — це озвучені підручники у спеціальному форматі, який надає можливість навігації книжкою. Наприкінці березня з цього приводу зустрічалась з міністром освіти, у червні — виступала з трибуни у Верховній Раді, де розповідала про наші розробки, — розповідає Оксана Потимко. — У березні також в Мистецькому арсеналі вручали Національну премію «Благодійна Україна», і Українська спілка осіб з інвалідністю стала лауреатом першої премії за створення мультфільмів для незрячих дітей».

Тривожний виклик

Проєкт дейзі-бібліотеки розрахований на два роки, і в його реалізації Львівський осередок Української спілки осіб з інвалідністю співпрацює зі шведами. В червні пані Оксана їздила до Швеції разом із волонтерами, яких там навчали створювати дейзі-книжки. Саме тоді вона вперше дізналась про зазіхання науковців на її ідеї та розробки.

«Мені зателефонував колега, також інвалід зору з Рівненської області, який розповів, що в них 9 липня планується науковий семінар про мультики для незрячих і дейзі-книжки. Наступного дня — ще один дзвінок із Волині від іншого колеги. Він розповів мені, що в Східноєвропейському Національному університеті ім. Лесі Українки також відбудеться семінар, де професор Володимир Пасічник та четверо молодих науковців презентуватимуть свої розробки для сліпих. Після семінару мій колега розповів, що про Оксану Потимко, Українську спілку осіб з інвалідністю і словом згадано не було. Натомість професор Пасічник розказував, що активно співпрацює зі сліпими, знає їхні проблеми, генерує ідеї, шукає шляхи вирішення і скеровує молодих вчених на допомогу незрячим. Реально мені ніхто ні в чому не допомагає, — каже Оксана Потимко. — Далі ця група молодих учених показувала мультик, розповідала про дейзі-книжки, над якими, власне, працює наша громадська організація. Цей семінар був провальним для молодих науковців, бо мій волинський колега з обуренням виступив, звинувативши групу молодих вчених у плагіаті, й написав листа до ректора «Львівської політехніки» Юрія Бобала. Пізніше я мала з ректором розмову з цього приводу. Він був дуже пригнічений такою ситуацією».

Звідки ноги ростуть

Однак семінарами все не закінчилось. 21 липня на сайті Комітету з Державних премій України в галузі науки і техніки колеги, що працюють над створенням мультиків для незрячих, побачили Реферат на наукову роботу «Інклюзивне бібліотечне обслуговування користувачів з особливими потребами та формування мультимедійних бібліотечних фондів», авторство якого належало тим самим молодим науковцям, які виступали зі семінарами на Рівненщині та Волині. За словами пані Оксани, в тексті реферату йдеться про те, що саме вони розробили ідею і технологію тифлокоментування, навіть автоматизували її, що насправді зробити неможливо. Претендуючи на щорічну Президентську премію за рахунок чужих напрацювань, група науковців мала нахабство вигадати хвалебний відгук буцімто від Оксани Потимко.

«Технології бібліотечного обслуговування незрячих користувачів у бібліотеках, запропоновані молодими дослідниками зі Львова, це прорив у наданні інформаційних послуг для дуже вразливої та малозабезпеченої технологічно категорії громадян. Переконана, що їхнє впровадження дасть поштовх до широкомасштабного використання технологій доступу до інформації у бібліотеках. Молоді дослідники заслуговують найвищої похвали та відзначення премією Президента України», — йдеться в коментарі. Насправді ж жінка цього відгуку не писала.

Пані Оксана вже звернулась до Президента України та Комітету Державних премій України з відповідними листами щодо посягання на її авторське право. Останні вже навіть відгукнулися, зателефонувавши їй. Триває розслідування.

У Львівській політехніці вважають претензії пані Оксани безпідставними, адже в частині поданої на премію наукової роботи йдеться про розроблену інформаційну технологію, яка дозволяє автоматизувати процес тифлокоментування, а не про мультики з тифлокоментарем.

Андрій Демчук, аспірант кафедри інформаційних систем та мереж НУ «Львівська політехніка», який, власне, є автором частини роботи, що стосується тифлокоментаря, каже: претензій Оксани Потимко він не розуміє. За словами Андрія, його робота полягала в тому, щоб створити програмний комплекс, який би поєднував усі етапи створення відео з тифлокоментарем від початку до кінця. Тобто він розробив комп’ютерну інформаційну технологію у формі програми для створення відео з тифлокоментарем. А зроблений разом з Оксаною Потимко та Олександрою Бонковською перший мультик «Сонячний коровай» (про який йдеться в роботі) є лише прикладом застосування цієї технології. «Я не міг приписати собі чужої ідеї, я просто пробував створити щось, що допоможе. Ми з Оксаною Потимко ще донедавна мали дружні взаємини. Мені дуже прикро, що так трапилось, — зазначив Андрій Демчук. — Ця премія не має ніякого стосунку до мультфільмів. «Сонячний коровай» — лише приклад. На базі того мультфільму я показую, як працює моя програма. Це я можу зробити на прикладі будь-якого іншого мультика».

Професор НУ «Львівська політехніка» Володимир Пасічниктеж вважає заяви Оксани Потимко недоцільними. «Тифлокоментар не є предметом винаходу в Україні. Його винайшли і широко опублікували в США, Росії, Німеччині та Швеції, починаючи з 1978-го року. І всякі претензії на авторство тифлокоментування нині є некоректними. Оксана Потимко — співробітник НУ «Львівська Політехніка», тому фраза — «Львівську політехніку» звинуватили в крадіжці ідеї мультфільму для незрячих із коментарем Оксани Потимко, виглядає так, ніби університет вкрав щось сам у себе. Щодо мультфільму з тифлокоментарем, Андрій Демчук є один із трьох правовласників на мультфільм із тифлокоментарем «Сонячний коровай». З допомогою інформаційної технології, яку розробив Андрій, можна виготовити різні типи відеоконтенту з тифлокоментарем — кліпи, фільми, лекції, дистанційні курси. 

«Сонячний коровай» — це лише приклад, і ніяких претензій щодо виготовлення мультфільмів Львівська політехніка ніколи не декларувала, — розповів Володимир Пасічник. — Наукові дослідження щодо інформаційних технологій для осіб з особливими потребами в університеті започатковані в 2004 році мною. А тема дисертації Андрія Демчука затверджена навесні 2012 року. Тоді вона звучала так: «Методи та засоби подання фільмів для незрячих», цією темою він опікується тривалий час і має дуже добрі здобутки. Технологія, яку зробив Андрій Демчук, дозволяє робити набагато більше, набагато ширше і масовіше, ніж це на сьогодні хтось би хотів робити». Цікаво, що потрібна і корисна технологія, окрім мультика «Сонячний коровай», ніде більше не застосована. За словами Андрія Демчука, він почне впроваджувати автоматизоване тифлокоментування на практиці, коли захистить свою наукову роботу.

Уляна ДЕПУТОВИЧ
Львівська газета РАТУША

Source URL: https://naiu.org.ua/mult-skandal/