Людмила, харківчанка, незряча особа (укр/eng)

20 Березня 2022 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Я вже втратила час і дні. Вони бомблять нас. Ми все життя жили в темряві, тому в перший день було не страшно залишитися в підвалі. Багато людей, усі говорять, і саме так можна дізнаватися новини. Але бомбардування тривають і тривають, і ми дуже налякані, тому що не розуміємо, куди йти, кого кликати на допомогу, що з нашими домівками і хто допоможе нам, коли всі люди будуть у біді. У моїх знайомих, які теж сліпі, стався нервовий зрив.

Ми вирішили піти, але як і куди? Нам допомогла наша громадська організація. Ми сіли в потяг у супроводі військових, тому що, як нам сказали, було дуже багато людей, і нас ніхто не хотів пускати. Ціла машина людей з інвалідністю. Ми рухаємося, ми втекли від цього жаху.

Що буде далі? Я вдячний Валентину (з міркувань безпеки знято прізвище), волонтерам, військовим, які нам допомогли.

Я кличу прокляття на тих, хто розпочав цю війну.

———

Kharkiv, Liudmyla, a blind person

I have already lost time and days. They are bombing us. We have been living in the dark all our lives, so it wasn’t scary to stay in the basement on the first day. A lot of people, everyone is talking and that’s how you can learn the news. But the bombing keeps on and on, and we are very scared because we don’t understand where to go, who to call for help, what about our homes, and who will help us when all the people are in trouble. My acquaintances, who are also blind, developed a nervous breakdown.

We’ve decided to leave, but how and where? Our public organization helped us. We got on a train accompanied by the military since, as we were told, there were so many people and no one wanted to let us in. A whole car of people with disabilities. We are moving, we have escaped from this horror.

What will be next? I am thankful to Valentyn (family name is dropped for security reasons), volunteers, the military who have helped us.

I am calling a curse upon those who started this war.