4 квітня найкращі зі спортсменів-паралімпійців отримають Спортивного Оскара-2017

by Olga Zhurbenko | 4 Квітня 2018 11:16

4 квітня найкращі зі спортсменів-паралімпійців отримають Спортивного Оскара-2017Уже завтра вся спортивна Україна визначиться з лауреатами ХІІ Всеукраїнської урочистої церемонії «Герої спортивного року-2017», яка щорічно проводиться під егідою Національного олімпійського комітету України. Їх імена (у всіх 9 номінаціях) назвуть під час самої Церемонії, що пройде в Українському домі. Цьогоріч номінантами Героїв спортивного року-2017 у номінації «Сильні духом», яка традиційно приурочена перемогам українських паралімпійців та дефлімпійців, стали яскраві спортивні особистості: Аджаметова Лейля, Ляшенко Людмила, Сівак Іван. Вже завтра ми знатимемо, хто із них (а кожен із номінантів по праву заслужив це звання) отримає Спортивного Оскара України.

Представники номінації «Сильні духом» урочистої церемонії «Герої спортивного року-2017»:

Аджаметова Лейля Ільясівна

09.03.1994 року народження. Харківська обл.

Аджаметова Лейля ІльясівнаСпортивне звання: Заслужений майстер спорту України з легкої атлетики серед спортсменів з порушеннями зору.

Чемпіонка та бронзова призерка ХV літніх Паралімпійських ігор 2016 року.

Вона – справжня гордість кримськотатарського народу. За її виступами в Бразилії стежила не тільки Алушта, де дівчина прожила більшість свого життя, але й весь український Крим.

Лейля (з наголосом на останній склад) народилася в Узбекистані. Батьки переїхали до Криму, коли донечці було 5 років. Щоб заробити на власне житло, працювали практично цілодобово. Тому діти – Лейля та її брат – жили з бабусями.

Вона не бачила, як захоплювали Крим. Після закінчення школи у 2012-му вступила до Харківської державної академії фізичної культури, вчиться на спортивного реабілітолога. У Харкові живе і нині. А з батьками, здебільшого, говорить лише по телефону. Зізнається, дуже сумує за домом, за стравами кримськотатарської кухні – особливо, за сармою з виноградного листя, яку готує мама. “Сумую неймовірно, – зітхає Лейля. – Але я стараюся це “перетравлювати”, не думати, а йти до своєї мети”.

Одразу після анексії Криму Лейлі Аджаметовій пропонували отримати російське громадянство і представляти Росію на біговій доріжці. Вона категорично відмовилася.

Паралімпіада в Бразилії – дебютна для 22-річної дівчини. Серйозно займатися спортом вона почала досить пізно – в легку атлетику прийшла у 12 років. Але побігла так, що тренери одразу звернули увагу на перспективну юніорку.

“Над моїм батьком колеги частенько жартують: якщо донька побіжить, то ти її і на машині не наздоженеш”, – сміється.

Змагається кримчанка у класі спортсменів з порушеннями зору. У неї – вроджена аномалія. Бачити краще вона вже не буде. Лікування допомагає тільки зупинити прогрес хвороби. За два дні до старту на 100-метрівці в Ріо-де-Жанейро дівчині наснився віщий сон: вона перемогла, вона на п’єдесталі. Коли прокинулася і усвідомила, що то був тільки сон, дуже засмутилася. Пізніше, у фіналі, ледь не проспала своє щастя. Розповідає, на старті 100-метівки суттєво забарилася – суперниці вже побігли, а вона ще стояла на колодках. Не вірила навіть, що наздожене. Довелося включати максимальні оберти. Як результат – не просто перше місце і золото Паралімпіади, але й світовий рекорд. Час Лейлі – 11,79 секунди (рекорд планети для здорових спортсменок – 10,49 с).

Якщо 100-метрівка – улюблена дистанція Аджаметової, то на 400 метрів вона на змаганнях бігала лише 3 рази. Тим більш несподіваною стала бронзова медаль.

Спортсменка каже, тепер активніше працюватиме на тренуваннях саме над цією дисципліною – щоб у Токіо-2020 стати чемпіонкою.

Говорить, їй би дуже допомогло в цьому, якби ситуація в Україні стабілізувалася: “Хочеться, щоб був мир, щоб усі були живі і здорові. І щоб близькі мені люди, батьки були поруч зі мною”.

Найвище досягнення спортсменки у 2017 році – триразова чемпіонка світу з бігу 100 м, 200 м, 400 м, на чемпіонаті світу з легкої атлетики, що відбувся у м. Лондоні (Великобританія) з 08 по 24 липня 2017 року.

Ляшенко Людмила  Олександрівна 

17.05.1993 року народження. Харківська обл.

Ляшенко Людмила  ОлександрівнаСпортивне звання: Заслужений майстер спорту України (біатлон), Майстер спорту України (лижні перегони)

Народилася 17 травня 1993 року у м. Запоріжжі. З народження має порушення розвитку верхніх та нижніх кінцівок (ураження опорно-рухового апарату). Перенесла 2 операції, але повну функціональність лівої руки відновити так і не вдалося.

З 4 років жила та навчалася в Цурюпинському дитячому будинку-інтернаті, де закінчила 9 класів. З дитинства Людмилі подобалися заняття спортом, займалася легкою атлетикою у групі спортсменів з інвалідністю. Пізніше вступила до Харківського обліково-економічного технікуму ім. Ф.Г.Ананченко за спеціальністю соціальний працівник. На другому курсі Людмила брала участь у курсі активної реабілітації, що проходив у Національному центрі паралімпійської і дефлімпійської підготовки та реабілітації осіб з інвалідністю у м. Євпаторії. Саме в цей час у центрі проходив навчально-тренувальний збір резерву паралімпійської збірної України з лижних перегонів і біатлону. Людмила спробувала себе у лижеролерах і їй сподобалося, адже Люду завжди захоплювали швидкість та екстрим. Вже в грудні її запросили на тренувальний збір і чемпіонат України, де вона зайняла 3 місце у лижних перегонах (спринт класичним стилем). Тренери були приємно здивовані такими швидкими досягненнями, і Людмила майже одразу потрапила до резерву паралімпійської збірної.

З грудня 2012 року Людмила стала постійним членом паралімпійської команди України з лижних перегонів і біатлону.

Перший закордонний тренувальний збір для Людмили пройшов у м.Вуокатті, Фінляндія, в 2012 році. Людмила вперше потрапила закордон, вперше подорожувала літаком. Одразу після цього була участь у перших в житті лижних стартах – етапі Кубку світу, багато хвилювань і емоцій.

Вже за ці декілька років занять лижними гонками і біатлоном з’явився деякий досвід, покращилася техніка і фізична форма.

Дебютувала на Паралімпіаді в Сочі, проте високих нагород не виборола.

Вона – багаторазовий чемпіон та призер кубків та чемпіонатів світу з лижних перегонів та біатлону в паралімпійських міжсезоннях.

Людмила закінчила в Харківську державну академію фізичної культури за напрямом спорт, лижні перегони.

Найвище досягнення спортсменки у 2017 році – чотириразова чемпіонка, срібна та бронзова призерка чемпіонату  світу з лижних перегонів та біатлону з 10 по 19 лютого 2017 року у м. Фінстерау (Німеччина), переможець та неодноразова срібна і бронзова призерка кубків світу сезону 2016-2017 років.

Хоча це не досягнення 2017 року, а вже 2018-го – на Паралімпіаді-2018 Людмила виборола 1 золоту (естафета) та 2 бронзові медалі.

Сівак Іван Петрович 

21.05.1981 року народження. Рівненська обл.

23231311_1764409023603880_5456880411615350494_n.jpgСпортивне звання: Заслужений майстер спорту України зі спортивних танців на візках серед спортсменів з ураженнями опорно-рухового апарату (Іван пересувається у кріслі колісному).

Дворазовий переможець міжнародного турніру зі спортивних танців на візках 2016 року.

Багато людей, коли потрапляють в стресову ситуацію, починають розмірковувати, що ж далі робити, як жити? – ділиться Іван Сівак, заслужений майстер спорту України. – Після травми (перелому хребта) мене запросили на Табір активної реабілітації (ТАР), де працюють такі ж самі люди на візках. Це був серйозний моральний поштовх, коли вони стали розповідати, що мають сім’ї, роботу, займаються спортом. Я побачив безмежні можливості, якими володіє людина, прагнув також щось дати оточуючим. Відтоді почав шукати себе: пробувався у різних професіях, у спорті. А одного разу мені запропонували на ТАР роботу помічника інструктора, за деякий час я був уже інструктором, і навчав таких самих, як я.

Іван ще не знав, що саме на цих заняттях він зустріне свою другу половинку, яка невдовзі стане його дружиною. Учениця Надія старанно виконувала настанови Івана. Постійні тренування, поміж-тим і спілкування повернули їм часточку щастя – любові, про яку ще кілька років тому годі було й мріяти. На День Св. Валентина Надія приїхала до коханого у гості, і він зробив їй пропозицію.

У сімейному житті, між-тим, вони не забували й про щоденні тренування. Кількагодинні заняття не на жарт виснажували. Здавалося, що сил більше не залишилося. Однак, віра в себе та свої можливості були сильніші за всі страхи.

Та раптово Надії не стало.. Надія – разом якою ростили діток, працювали, мріяли, перемагали міжнародні спортивні конкурси зі спортивних танців на візках, рік тому раптово померла…

Іван – надзвичайно сильний духом спортсмен, він не опустив рук після цієї дуже болючої втрати.

Він  цього продовжив займатись танцями у візках, але вже не в парі…

Найвище досягнення спортсмена у 2017 році – чемпіон та бронзовий призер чемпіонату світу зі спортивних танців на візках в індивідуальних програмах «стандарт» і «фрістайл», що відбувся у м. Мале (Бельгія) з 19 по 23 жовтня 2017 року. Чемпіон міжнародного турніру зі спортивних танців на візках  у м.Кьойк (Нідерланди) з 13 по 17 квітня 2017 року.  Визнаний Міжнародним паралімпійським комітетом спортсменом місяця МПК (жовтень 2017).

А також його танець увійшов під номером 40 у топ-50 найвизначніших подій 2017 року Міжнародного паралімпійського комітету: вони його назвали: «Танець для своєї дружини»…

З нетерпінням очікуємо урочистості та бажаємо усім успіху! Для нас усі Ви – переможці! 

Прес-служба НКСІУ[1]

Endnotes:
  1. Прес-служба НКСІУ: http://www.2014.paralympic.org.ua/index.php?option=com_content&task=view&id=3364&Itemid=1

Source URL: https://naiu.org.ua/4-kvitnya-najkrashhi-zi-sportsmeniv-paralimpijtsiv-otrymayut-sportyvnogo-oskara-2017/