Залізниця без обмежень

3 Грудня 2013 Друкувати цю новину

Олена ШингарьоваУкрзалізниця — одне з небагатьох підприємств, що працює над створенням належних умов для осіб 
з інвалідністю. Зокрема, надає їм робочі місця та вживає заходів щодо доступності користування залізничним транспортом. У переддень Міжнародного дня людини з інвалідністю кореспондент «Магістралі» вирішив це перевірити, провівши експеримент разом з інвалідом-візочником на Харківському вокзалі.

О 13.00 біля центрального входу вокзалу м. Харків зустрічаю Олену Шингарьову, котра радо погодилася взяти участь у так званій позаплановій перевірці доступності залізничного транспорту для осіб з інвалідністю. Олена Валеріївна пересувається на візку з 15 років після важкої травми — під час шкільної практики потрапила під тепловоз. Наразі жінка — віце-президент громадської організації осіб з інвалідністю «Креавіта» — і професійно займається тенісом.

— Нещодавно ми проводили квест «Доступність громадських місць», під час якого звернулися до працівників залізниці з вимогами покращити умови перебування осіб з інвалідністю на вокзалі, — мовить жінка. — Тепер цікаво буде перевірити, чи нас почули, й дізнатися про те, які заходи були здійснені.

Купити квиток

При вході на вокзал висить інформативна табличка з номером телефона, за яким можна викликати групу з надання допомоги особам з інвалідністю. Одразу перевіряємо якість надання цієї послуги. Наголошую, що для об'єктивності експерименту нікого з працівників залізничного вокзалу ми не попереджали про цей візит. Додзвонитися з першого разу не вдалося (лінія була зайнята), та зрештою нам відповідають, що потрібно підійти до чергової в зал очікування для осіб з інвалідністю. Кімната відпочинку розташована неподалік. Там зустрічаємо чергову, котра в інший час працює касиром на цьому ж вокзалі. Це невелике приміщення з двома диванами та телевізором. Також у кімнаті можна скористатися холодильником, мікрохвильовою піччю, чайником та камерою схову. Відпочивальників поки що у залі очікування немає.

— Я хочу купити квиток до Києва на сьогоднішній швидкісний поїзд. У мене є гроші, але потрібна ваша допомога, — звертається до залізничниці Олена Валеріївна.

Та ж телефонує черговій по вокзалу, яка й приймає заявку на купівлю квитка.

— Насправді до мене рідко звертаються за такою допомогою. Адже можна придбати проїзний документ на вокзалі у спеціалізованих чи навіть у звичайних касах. Причому щодо наявності квитків на поїзди проблем не виникає, бо в кожному вагоні заброньовано чотири квитки для осіб з інвалідністю, — пояснює чергова по вокзалу. — Крім того, тут же або в телефонному режимі можна замовити спецвагон для перевезення пасажирів з інвалідністю. Але потрібно це робити завчасно, щонайменше за п'ять днів, бо такі вагони користуються великим попитом (на залізницях України курсує 19 таких пасажирських вагонів, — прим. авт.).

Потрапити у вагон

Подякувавши працівниці, викликаємо носіїв, які могли б допомогти Олені Валеріївні піднятися до вагона. Взагалі таку послугу потрібно замовляти за декілька днів, повідомивши про час посадки на поїзд. Це робиться для того, аби залізничники могли коригувати свій робочий день. Та все ж перевіримо, як робітники реагують на незапланований виклик.

Два чоловіки років 50 приходять через 10 хв після дзвінка.

— За зміну отримуємо більше трьох—чотирьох викликів, адже люди з інвалідністю найчастіше потребують допомоги саме при посадці-висадці, — каже носій вокзалу Ігор Омельченко. — Дуже часто їздять групи спортсменів на змагання, тому доводиться за один раз переносити понад 30 осіб з їхніми речами.

На вокзалі є і спеціальний підйомник, який використовують для підняття людини з інвалідністю-візочника в поїзд. Забігаючи наперед, скажу, що Олені Валеріївні дозволили перевірити його справність, піднявши її на візку на відповідну відстань. Але користуватися цією машиною вельми незручно через значну об'ємність, тому залізничники цей підйомник використовують дуже рідко.

Перейти колію

Продовжуємо експеримент: йдемо перевіряти доступність санвузла, що розташований у залі відпочинку для осіб з інвалідністю. Вбиральня складається з двох кімнат — так званого тамбура з умивальником та безпосередньо туалета. Дверей між ними немає.

— Раніше двері в туалеті перекривали половину санвузла, тому інваліди-візочники не могли ним користуватися. Приємно, що працівники залізниці врахували наші побажання. Тепер місця стало більше, а зачинитися можна за допомогою вхідних дверей до вбиральні. Але, на жаль, не на всіх вокзалах можна розв'язати проблему таким чином. Зазвичай потрібно збільшувати площу туалетів, — зазначає О. Шингарьова. – На Харківському вокзалі є ще один санвузол, яким можуть скористатись інваліди. Але хотілося б, щоб усі вбиральні були універсальними.

Потому вирушаємо перевірити якість пішохідного переходу для переміщення на різні платформи. Помічаємо покладений свіжий асфальт. Олена Валеріївна без проблем проїхала через дві платформи, а на інші виїхати самостійно не може — потребує сторонньої допомоги.

— Декілька місяців тому до нас звернулись інваліди з проханням відремонтувати переїзд. Тому ми зробили так званий ненормативний пандус, який компенсував перепад рівнів з'їзду, — пояснює перший заступник начальника вокзалу Віталій Паламарчук. — Бачимо тепер, що повністю цю проблему не розв'язали. Необхідно проводити серйозну реконструкцію, адже у нас надто стара інфраструктура.

Діставшись до останньої точки — потрібного поїзда, закінчуємо експеримент.

— Хочемо подякувати залізничникам за їхню роботу, хоча, звісно, й не усі проблеми розв'язані, — резюмує жінка. — Нещодавно я їздила до Швейцарії, де всі поїзди були пристосовані для людей з інвалідністю. 
Я приїхала на вокзал, нікого не попереджаючи завчасно. Швидко підігнали підйомник, адже він досить легкий та мобільний. Я сама зайняла своє місце. Сподіваюся, що незабаром європейські стандарти діятимуть на всіх українських вокзалах та в поїздах.

P.S. Ввечері близько 17.00 знову повертаюся до залу очікування для осіб з інвалідністю. І завважую, що на відміну від денного візиту кімната заповнена людьми з інвалідністю — вільних місць немає. Присутні дивляться телевізор та вечеряють, чекаючи на свої потяги.

Василь ПламадялаЗавідуючий квитковим бюро Київської дирекції залізничних перевезень, інвалід І групи Василь Пламадяла, котрий у 2013 р. отримав нагороду «Найкращий працівник Південно-Західної залізниці»:

«Я живу повноцінним життям завдяки своїй роботі та сім'ї. Мені неважко працювати на сталевій магістралі, адже ця робота приносить мені задоволення: люблю спілкуватися з людьми та навіть робити звіти. Вдячний залізниці, яка дала мені змогу реалізувати свій потенціал, даруючи оптимізм іншим».

Офіційно про працевлаштування

З початку 2013 р. підприємства залізниць прийняли на роботу 219 осіб з інвалідністю. Зокрема, Донецька залізниця — 15 чоловік, Львівська — 31, Одеська — 133, Придніпровська — 33, Південна — 4, Південно-Західна — 3.

Торік понад тисячу осіб з інвалідністю працевлаштувалися на магістралі: найбільше на Одеській залізниці — 763 особи.

Наразі на сталевих магістралях працює більше дев'яти тисяч людей з інвалідністю: 2 тис.116 осіб — на Донецькій, 1 тис. 466 — на Львівській, 763 — на Одеській, 86 — на Придніпровській, 10 — на Південній — та 35 — на Південно-Західній залізниці. В залежності від вад, за умови яких отримано інвалідність, люди працюють квитковими касирами, прибиральниками виробничих приміщень, комірниками, операторами станційно-технологічних центрів тощо.

Готові допомогти

Працівники Українських магістралей працюють над створенням умов для забезпечення доступності залізничного транспорту для осіб з інвалідністю.

Так, наприклад, за 2013 р. на Донецькому вокзалі залізничники встановили три кнопки виклику та облаштували чотири пандуси для осіб з інвалідністю. А п'ять вокзалів — станцій Ясинувата, Одеса, Херсон, Миколаїв — та вокзал станції ім. Тараса Шевченка — були забезпечені новими технічними засобами інформування для пасажирів.

Крім того, торік працівники магістралі влаштували нові переходи-пандуси до пасажирських платформ та виконали ремонт існуючих, а на 31 вокзалі залізниць влаштували спеціальні спуски. Також на трьох вокзалах з'явилися місця для паркування автотранспорту осіб з інвалідністю. Варто зазначити, що реконструкція вокзалів, яку планово проводять сталеві магістралі, здійснюється винятково за рахунок власних коштів залізниць — без залучення бюджетних коштів.

За інформацією фахівців Укрзалізниці, на всіх вокзалах вузлових станцій створені групи з надання допомоги особам з інвалідністю, які організовують транспортування і супроводжують осіб з інвалідністю до поїзда. До складу таких груп входять працівники медичних пунктів, чергові по вокзалах, старші квиткові касири, носії, працівники багажних відділень та інші. На 125 залізничних вокзалах встановлено піктограми, інформаційні щити, електронні носії інформації, де постійно проводиться інформування всіх пасажирів щодо послуг, які надає залізниця особам з інвалідністю.

У Головному управлінні розвитку і технічної політики Укрзалізниці розповіли, що для перевезення пасажирів з інвалідністю на залізницях України курсує 19 спеціальних пасажирських вагонів, а саме: два — на Південній, по три — на Донецькій, Одеській, Південно-Західній, Львівській — та п'ять на Придніпровській залізниці. 
А новий моторвагонний рухомий склад одразу проектується з урахуванням вимог для поліпшення умов проїзду осіб з інвалідністю.

А поза тим торік було придбано 12 двосистемних швидкісних міжрегіональних електропоїздів, у яких відповідно два та чотири місця пристосовані для перевезення осіб з інвалідністю. Також з'явився дев'ятивагонний міжрегіональний поїзд локомотивної тяги з двома місцями для людей з інвалідністю.

Магистраль

  Категорія:
написати коментар

0 коментарів

Поки немає коментарів

Ви можете бути тим, хто розпочне розмову.

Додати коментар

Напишіть відгук