В УжНУ провели соціальну акцію в рамках транскордонного проєкту “Передача методів реабілітації осіб з інвалідністю зору, використовуваних в Північній Угорщині, іноземним партнерам”.

Проєкт реалізують три країни – Угорщина, Румунія та Україна. Крім методів реабілітації, співпраця передбачає підготовку собак-поводирів. Першими в Україні такий досвід переймала Ужгородська міська громадська організація осіб з інвалідністю зору «Дивосвіт», яка має чимало спільних проєктів з УжНУ.

Тож один день собаки-поводирі разом з волонтерами провели у виші на факультеті суспільних наук. Майбутні ж фахівці, яких готують на кафедрі соціології і соціальної роботи, мали змогу ознайомилися з проблемами незрячих людей, а також їхньою адаптацією в соціумі.

Студентам продемонстрували фільм «Інші люди», знятий незрячим режисером. Після знайомства з гостями молодь на бажання могла пройтися коридором із собакою-поводирем, відчувши на собі спосіб життя людей із вадами зору.

«Використання собак-поводирів є одним із методів реабілітації незрячих. Україні цією темою не займаються з часів Незалежності. Після розпаду Союзу кінологічна школа залишилася в Росії. А наші люди з інвалідністю зору не мають такого друга, як собака-поводир. Сьогодні такий табір приймає Ужгород. З понеділка ми відвідуємо заклади різного типу: супермаркети, торговельні центри, а також будівлі державних органів для того, щоб люди побачили собак-поводирів, звикали до них», – розповідає голова ГО осіб з інвалідністю зору «Дивосвіт» Оксана Богданець.

Організація «Дивосвіт» має чимало проєктів, спрямованих на інтеграцію молоді й старших незрячих людей у соціум. Це, зокрема, відкриття комп’ютерного класу для осіб із вадам зору. Проходження певного навчання дозволяє отримати сертифікат міжнародного зразка про вміння працювати з комп’ютером, який збільшує шанси на працевлаштування.

Чимало проєктів «Дивосвіт» має з факультетом суспільних наук, зокрема кафедрою соціології і соціальної роботи УжНУ. «Дивосвіт» допоміг нам відкрити комп’ютерний клас для незрячих, кількома роками раніше встановити метроном при вході до головного корпусу. Я часто кажу студентам, що ми не цінуємо те, що маємо, тож така соціальна акція для нашої молоді дуже важлива», – вважає Ірина Козубовська, доктор педагогічних наук, професор.

Закарпатський реабілітаційний центр ГО «Дивосвіт» відкритий для співпраці. Тут є чимала аудіобібліотека для навчання і саморозвитку, відповідні програми. «Тепер угорські колеги навчають нас методів реабілітації незрячих. Ми відвідуємо різні заклади і спостерігаємо за реакцією людей. Нам дуже хочеться змінити ставлення до незрячих», – розповідає Оксана Богданець, голова громадської організації «Дивосвіт».

Доктор Томаш Мезоші (Мішкольц) на зустріч зі студентами прийшов із лабрадором Діо. За професією пан Томаш кінолог, займається реабілітацією незрячих. Фахівець вважає, що адаптуватися в соціумі незрячим важко, такі люди залишаються сам на сам зі світом, до якого вони не пристосовані. Ще складнішим є пристосування тих, хто втратив зір у зрілому віці. Повернути таку людину до життя можна лише за допомогою спеціальних програм.

Найпоширеніший спосіб пересування сліпих – біла тростина, однак на психологічному рівні людині дуже потрібно, щоб поруч із нею хтось перебував. Тож собака-поводир вирішує одразу кілька проблем: допомагає людині, відвертає небезпеку, а також стає незамінним другом.

Всі зрячі бояться сліпоти, вважає доктор Томаш Мезоші. Більшість людей намагається оминути незрячого, який іде вулицею. Коли ж людина пересувається у супроводі собаки-поводиря, її сприймають зовсім інакше.

Серед учасників акції, які розповіли про своє життя, була незряча дівчина Дора, яка навчається на факультеті тифлопедагогіки в угорському виші. Дівчина запевняє, що разом зі своїм собакою-поводирем веде звичний для зрячих спосіб життя.

«Собаку-поводиря треба навчати до півтора року. З восьми місяців уже можна розпочинати заняття. Залежно від самої тварини робота з нею може тривати й два роки. Найбільше підходить лабрадор», – розповідає Микола Гурін, який усе життя працює кінологом. Для незрячих тренуватиме собаку вперше. Наразі навіть в Угорщині не вистачає собак-поводирів, не кажучи вже про Україну. 13 листопада ми відзначаємо День незрячих, а 1 грудня – Міжнародний день людей із вадами зору. Тож Оксана Богданець попросила молодь поширювати інформацію про соціальний проєкт.

Після завершення соціальної акції одну собаку-поводиря подарують закарпатцям. Невдовзі в області розпочнуть навчання власних тварин, які стануть незамінними помічниками незрячих.

Наталія Каралкіна

Медіа-центр УжНУ