У Центрі Шептицького представили фотоісторії сімей, які мають дитину з інвалідністю

19 Вересня 2017 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

13 вересня у приміщенні Центру Митрополита Андрея Шептицького Центр «Емаус» представив фотовиставку «Добре, що ти є. Історії сімей, які мають дитину з особливими потребами». Фотографії ілюструють стосунки між різними членами сім’ї – мамою та донькою, татом та синами, бабусею, дідусем та їхніми онуками, дружбу між братами, а також хрещеною мамою та похресником.

У Центрі «Емаус» переконані – люди з люди з інвалідністюстю можуть бути по-справжньому щасливими лише тоді, коли відчують, що їх приймає родина та найближче оточення. Саме тому один з найважливіших напрямів діяльності «Емаусу» – підтримка сімей, які мають дитину з особливими потребами.

– У нашій щоденній роботі ми зустрічаємо родини, які попри люди з інвалідністюсть близької людини навчилися бути щасливими, – розповідає Наталія Юрах, організатор виставки. – Вони мають що розповісти нам про важливість та справжню цінність стосунків у родині, а також дати цілому суспільству зразок, як ставитися до людей з люди з інвалідністюстю.

Крістіна Англєс д’Оріак, керівник Емаусу, пояснює:

– Цією виставкою ми прагнемо показати красу та глибину стосунків, які є у сім’ях, де є дитина з особливими потребами. Ми хочемо ламати поширені стереотипи про те, що життя людини з люди з інвалідністюстю – це лише біль. Колись мене дуже вразили слова однієї жінки з особливими потребами, яка сказала, що люди з інвалідністюсть не заважає їй бути щасливою. В «Емаусі» кожного дня є свідками цього.

Пані Галина Гушул і Діана, її донька з аутизмом – одні з тих героїв фотовиставки. Для встановлення діагнозу Діани знадобилося п’ять років, для прийняття неповносправності – ще більше.

– Життя з дитиною, яка має особливі потреби, інше, аніж я його собі уявляла, – ділиться пані Галина. – Але в ньому є багато прекрасних моментів. Буває, коли я дивлюся у минуле, мені стає боляче, дивлюся у майбутнє – і стає страшно, а Діана мене вчить віддавити кожен день Богу, бо Він знає, як буде. Сьогодні я зі щирим серцем можу сказати моїй доньці – добре, що ти є.

Людмила Аннич, мама дівчини з ДЦП, координатор програми «Батьки для батьків», яка підтримує сім’ї, де є діти з особливими потребами, стверджує:

– Батькам насправді нелегко прийняти люди з інвалідністюсть їхньої дитини. Часто такі сім’ї змушені доводити цілому світу, що попри все вони – нормальні, такі, як інші. А це дуже виснажливо. Таким родинам надзвичайно потрібна підтримка організацій, таких, як Центр «Емаус». Тоді вони зможуть з часом сказати своїй дитині ці важливі слова – добре, що ти є».

Над фотовиставкою працювали фотографи: Катерина Птаха, Наталія Раїник та Мирослав Лесюк. Експозиція розміщена в холі поряд з парковою аудиторією та діятиме до 6 жовтня.

Фото

Український католицький університет