Командир взводу 80 бригади, з перших днів війни — на фронті. У нерівному бою поблизу міста Щастя втратив ногу, але це лише додало йому духу та впертості.

“Наткнулись на велику групу їхніх військ – близько 30 чоловік. Зав’язався бій, покликали техніку і вже при маневруванні ногу затиснуло між БТРами. Болі не відчувалось, було тільки розуміння, що все, дострибався”, – згадує учасник бойових дій Сергій Романовський.

У цей час у Львові дружина чекала на Сергія із тримісячним малюком на руках. Каже, навіть й гадки не мала, що все настільки серйозно. Коли постав вибір між життям Сергія та ампутацією ноги, боєць наче зробив крок у нове життя. Сім’я стала головним мотиватором.

Повернувся додому, тут дружина і маленький хлопчик. Треба бути для нього прикладом, треба бути сильним чоловіком для своєї дружини. Моя родина – це моє все. Син – це найбільша мотивація і стимул для продовження подальшого руху,

– розповів Сергій Романовський.

Відтоді застати Сергія вдома практично неможливо. Кросфіт, велосипед, служба у військовій академії, громадська діяльність та навіть власний бізнес. Військовий не лише загартовує себе, а й мотивує інших. Відтепер і нова мета – взяти участь у тріатлоні. Для цього посилено займається в басейні, щоб навесні відвідати один із етапів за кордоном.

Не шукати відмовки, а знаходити можливості – такий рецепт успіху від завжди усміхненого Сергія Романовського, адже усі бар’єри лише у голові.