Технічні засоби реабілітації для людей з порушенням зору

30 Червня 2017 Друкувати цю новину

В Україні близько 70000 тисяч людей з інвалідністю, яким в тій чи іншій мірі потрібні технічні засоби реабілітації та вироби медичного призначення.

До технічних та інших засобів реабілітації, якими забезпечуються люди з інвалідністю, діти з інвалідністю та інші окремі категорії населення через структурні підрозділи соціального захисту населення, належать:

  • протезні вироби (включаючи протезно-ортопедичні вироби (ортези, протези), ортопедичне взуття);
  • засоби для пересування (крісла колісні);
  • спеціальні засоби для самообслуговування та догляду (допоміжні засоби для особистого догляду та захисту: наколінники, налокітники, рукавиці на протез, чохли для кукс верхніх та нижніх кінцівок, вкладиші із силіконової або селевої композиції для кукс верхніх та нижніх кінцівок, подушки проти пролежневі та інші);
  • допоміжні засоби для особистої гігієни: крісла-стільці, сидіння на унітаз, сидіння-надставки на унітаз, щипці для туалетного паперу, стільці, табурети, сидіння для ванни та душу, східці, підставки для ванни, умивальники);
  • допоміжні засоби для особистої рухомості, переміщення та підйому (палиці, милиці, ходуни, поручні);
  • меблі та оснащення (столи, меблі для сидіння, ліжка, матраци проти пролежневі, перила та поручні, брусся, опори);
  • спеціальні засоби для орієнтування, спілкування та обміну інформацією (магнітофони, диктофони, годинники, мобільні телефони для письмового спілкування).

Відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» від 6 Жовтня 2005 року та постанови Кабінету Міністрів України від 5 Квітня 2012 року про порядок забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації та виробами медичного призначення люди з проблемами органів зору забезпечуються: годинниками або будильниками, авдіоплеєрами, диктофонами. Виробами медичного призначення: тонометрами, глюкометрами, термометрами з мовним виводом кнопок меню. В теорії все чудово. На практиці навіть такий мінімальний перелік цих тифлоприладів для нас скоріше це щось із сфери фантастики.

Я особисто з 2014 року звертаюся до Департаменту соціального захисту населення за місцем проживання та отримую тільки відписки. Озвучувала, що дану проблему буду вирішувати в судовому порядку, але чиновники мене запевнили, що Міністерство соціальної політики України не визначило постачальника диктофонів, а отже мої старання будуть марні. В Законі  «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» записано, що держава гарантує розробку, виробництво та безкоштовне забезпечення технічними засобами реабілітації та поширення інформації про них.  Писати можна все, що завгодно, а виконувати це ніхто не хоче.

Відсутнє законодавче визначення технічного засобу реабілітації, а є тільки перелік таких приладів. В Чернівецькій обласній організації УТОС багато людей старшого віку, які говорять що не отримували таких засобів 10 років підряд. Складно зрозуміти чи людина не пам’ятає чи вона дійсно такого засобу не отримувала. Доцільно було б видавати спеціальний документ (паспорт), в якому вказувати всю інформацію про засоби реабілітації з підписом людини з інвалідністю, який прилад і коли був виданий. Для людей з порушеннями опорно-рухомого апарату перелік засобів реабілітації значно ширший ніж для незрячих, що, на мою думку, не справедливо, а навіть є дескримінаційно. Я не розумію чому працівники Міністерства соціальної політики України, які не мають проблем з зором за мене вирішують, де я маю придбати засіб реабілітації і який. В 2013 мені видали музичний тифлоприлад «касон», який я взяла за ручку і вона розломилася на дві частини, отже прилад випав і впав на підлогу при цьому дно магнітофона розломилося. Що це за прилад, який ламається в руках і хто видав дозвіл на його реалізацію, я не знаю прізвища, але дуже цікаво дізнатися?

В Швеції програми, що озвучують все що відбувається на екрані монітора відносять до технічних засобів реабілітації, якими держава забезпечує безкоштовно. В Україні літератури шрифтом Брайля майже не випускають, а як студентам вчитися, як вчителям, юристам, журналістам, читати книги, закони та журнали без спеціального програмного забезпечення  нікому з чиновників не цікаво. В Росії, якщо людина з інвалідністю придбає технічний засіб реабілітації держава компенсує його вартість. В Україні засоби реабілітації для людей з вадами зору або взагалі не видають, або вони не якісні і користуватися ними відпадає всяке бажання.

Така ситуація є наслідком того,  що громадські організації людей з порушеннями зору та й самі незрячі особи не активні, не відстоюють свою позицію в кабінетах чиновників. Я не знаю, чи проводилися слухання в Верховній Раді  з цієї проблеми. Мені не потрібен неякісний прилад. Якщо держава не має достатньо коштів то хай дасть скільки зможе, а решту можна додати і придбати прилад зручний в користуванні та якісний, а не відмивати гроші і купувати непотріб.

В законодавстві відсутня відповідальність чиновників за несвоєчасне забезпечення засобами реабілітації і це ще один бар’єр до якісного та своєчасного забезпечення ними незрячих.

Потрібно:

  1. В Законі «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» записати визначення що таке технічний засіб реабілітацї.
  2.  Видавати спеціальний паспорт, в якому вказувати дату та назву приладу, який видається людині з інвалідністю, підтверджувати це власноручним  підписом особи.
  3. Вказати чітко термін, наприклад 1 місяць з дня подачі заяви, необхідний прилад буде виданий людині з інвалідністю.
  4. Чітко прописати відповідальність за несвоєчасне забезпечення технічними та медичними засобами реабілітації.
  5. Відмінити особам, в яких є інвалідність довічно ще безглузде ходіння по кабінетах медиків для отримання індивідуальної програми реабілітації, в якій напишуть що потрібно сліпому, бо він все рівно не прозріє, а бар’єри що потрібно долати на шляху до МСЕК це, на мою думку, знущання над сліпими.
  6. Незрячих хворих на цукрових діабет та на гіпертонію позачергово в обов’язковому порядку забезпечувати тонометрами та глюкометрами з мовним виводом кнопок меню. В іншому випадку не можливо попередити фатальних наслідків.
  7.  Доповнити перелік технічних засобів реабілітації пристроями: для визначення кольору, для визначення рівня рідини (щоб не пекти пальці окропом), та програмою екранного доступу.

Галина Гродецька,

Чернівецька обласна організація УТОС

  Категорія:
написати коментар

2 коментарів

  1. Олексій
    Липень 04, 11:43 #1 Олексій

    Дуже предметна та сильна стаття. Все написано правильно.

    Reply to this comment
  2. Тетяна
    Серпень 01, 13:13 #2 Тетяна

    для незрячих дітей переліком технічних засобів не передбачено ЖОДНОГО ЗАСОБУ. не можна навіть аудіоплейєр казки послухати, не говорячи про годинник( навіщо дітям час) .

    Reply to this comment

Додати коментар

Напишіть відгук