Шанс знайти роботу переселенцям з інвалідністю є нульовим – експерт

Шанс знайти роботу переселенцям з інвалідністю є нульовим – експерт
31 Липня 2015
Друкувати цю новину

7498622w640_r1_sНа підконтрольну Україні територію з окупованого Донбасу змушені були переїхати 24 тисячі людей з інвалідністю, інформують громадські активісти і зазначають, що переселенці з особливими потребами є найбільш ізольованою категорією суспільства в усіх сферах життя. Зокрема, шанс знайти роботу є для них практично нульовим. Даються взнаки стереотипи роботодавців стосовно людей з інвалідністю, на які накладається упереджене ставлення до вихідців з Донбасу взагалі.

Віталій Святошенко – переселенець з Дебальцева Донецької області. Уже рік змушений жити на Київщині. Звикати до нового життя його родині особливо важко, він та його дружина пересуваються на візку. За рік стикнувся з низкою проблем. Але, зізнається, справжнім викликом став пошук роботи.

Я заповнював різні вакансії, подавав резюме, але мені не відповідають. У мене дві вищі освіти

«Я заповнював різні вакансії, подавав резюме, але мені не відповідають. У мене дві вищі освіти: одна – інженер зварювального виробництва, друга – менеджер. Я шукав щось крупне, де є корпоративне житло чи якісь можливості у компанії. Оскільки їздити щодня на роботу – з роботи я фізично просто цього не витримаю. Тим більше мені, щоб доїхати до Києва ще треба, щоб дві людини занесли до маршрутки, склали візок. Якщо я буду щодня їздити, то мене будуть проклинати в селі тут. Тягати мене без кінця» – розповідає Віталій Святошенко.

Віталій Святошенко з дружиною

Віталій Святошенко з дружиною

Роботодавці не сприймають всерйоз людей з особливими потребами та часто їх недооцінюють – і дарма, скаржиться Віталій, адже вони роками шукають роботу, тому працюють з більшою віддачою і мають вищу мотивацію.

Є у нас стереотипи і не всі люди можуть сприймати людину у візку, як рівного собі та як якогось працівника

«Я вважаю, що є у нас стереотипи і не всі люди можуть сприймати людину у візку, як рівного собі та як якогось працівника, більше якогось жалю, – говорить Віталій. – Зрозуміло, що ніхто не буде заморочуватися і створювати умови праці для людини: спеціальне робоче місце, переоблаштовувати туалет, робити пандус якийсь чи підйомник. Жоден роботодавець не буде витрачати на це гроші, щоб працевлаштувати людину».

Шанс отримати роботу дорівнює нулю

Тетяна БаранцоваТетяна Баранцова

Людям з інвалідністю в усі часи було важко працевлаштуватися, сьогодні ж шанс отримати роботу – знизився до нуля, говорить Тетяна Баранцова, голова луганської молодіжної організації «Асоціація молодих осіб з інвалідністю Східного Донбасу – Схід».

На роботу не може влаштуватись практично здорова людина, бо суспільство має стереотип до нашого регіону, до нашої області. А людина з інвалідністю – просто закрита тема

«На роботу не може влаштуватись практично здорова людина, бо суспільство має стереотип до нашого регіону, до нашої області, скажімо так. А людина з інвалідністю – просто закрита тема. Люди з інвалідністю просто виживають. Вони виживають, щоб зняти собі житло, оплачувати ліки. У людей немає інтернету, немає транспортної доступності, людина не може бігати шукати собі роботу, бо вона просто не може пересуватися самостійно, наприклад. У неї шанс влаштуватися на роботу знизився практично до нуля» – каже Тетяна Баранцова.

Закон, який захищає права людей з інвалідністю – «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», зобов’язує установи, організації та підприємства 4% робочих місць надавати людям з особливими потребами та створювати для них умови праці. Але і той не завжди працює, резюмує Тетяна.

За даними Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю, в Україні 145 тисячі 548 роботодавців (дані за 2014 рік), які згідно з вищезгаданим законом мають створювати робочі місця для людей з особливими потребами (використовують найману працю 8 і більше осіб). Виконали норматив – 71 тисяча 868 роботодавців, ігнорують закон – 13 тисяч 571, інші – не надали звіти фонду.

Проблема не лише переселенців

Геннадій Фомічов, директор Київського обласного відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю погоджується, що людям з інвалідністю тяжче працевлаштуватися, більшість роботодавців мають стереотипи до цієї категорії людей. Саме це є головною причиною відмов.

Є підприємства, наприклад, оборонного напрямку, вони кажуть: у нас не повинні працювати інваліди. Так зачекайте, людина після інфаркту – вже інвалід

«На сьогодні знову ж таки не сформувалось, скажімо так, поняття інвалідності як такої. Ми в будь-якому випадку звикли жити старими нюансами, тобто якщо людина з інвалідністю – це не означає, що вона каліка. Неправда. – говорить Геннадій Фомічов – Є підприємства, наприклад, оборонного напрямку, вони кажуть: у нас не повинні працювати інваліди. Так зачекайте, людина після інфаркту – вже інвалід, слабозорий – інвалід і що він не може працювати у вас?»

Водночас Геннадій Фомічов переконує, що той, хто має бажання працювати – роботу знаходить.

«Є люди, які мають інвалідність, їм працювати не дуже хочеться, якщо відверто і бути чесним. Йому достатньо того, що він і вдома посидить, йому виплачується певна пенсія. Є пасивні люди, а є активні, вони хочуть і працюють», – каже Геннадій Фомічов.

Вихід: навчання та перекваліфікація

Експерти звертають увагу на те, що більшість вакансій, які роботодавці пропонують людям з особливими потребами – з обслуговуючої сфери та відповідно з низьким заробітком.

Радіо Свобода зателефонувало за оголошенням, в якому «відоме підприємство» пропонує вакансії для переселенців. Але на питання чи є робота для людини з інвалідністю, нам відповіли, що «із легких» – лише робота двірника і зазначили, що «окремо створених умов немає, загальні побутові умови».

Нині ситуація ускладняється погіршенням економічною стану країни: на підприємствах скорочують виробництво та штат працівників, додають експерти.

Рішенням цієї проблеми голова Державної служби зайнятості Ярослав Кашуба вбачає у перенавчанні людей з інвалідністю на ті професії, які затребувані на ринку праці та мають гідну оплату.

«Є кілька фірм, які мають створити робочі місця для осіб з інвалідністю, вони відмовилися з тим, що вони не можуть знайти людини з інвалідністю з конкретною професією. Каже: «Мені треба кухар-інвалід. Я готовий його забрати». Це може бути просто відмовка, а може бути дійсно, що шукає. Ми кажемо: гаразд, дайте нам інформацію, яке підприємство готове створити робочі місця для осіб з інвалідністю, ми спеціально запропонуємо людині з інвалідністю тому чи іншому, чи людині з інвалідністю запропонуємо, на яку роботу його підготувати чи підвищити його кваліфікацію саме під ту професію» – говорить Ярослав Кашуба.

Віталій Святошенко зізнається: потрапив у замкнене коло. Зараз живе в селі, там роботи обмаль. Знімати житло у Києві не має змоги, сукупний дохід сім’ї з трьох чоловік складає близько 4 тисяч гривень. Аби просто потрапити до Центру зайнятості йому треба витратити 100 гривень на транспорт.

У схожій ситуації або й гіршій опинилися тисячі людей з інвалідністю, говорить Тетяна Баранцова, бо не мають змоги покинути зону конфлікту. За її словами, з 360 тисяч людей з інвалідністю Донецька і Луганська лише близько 2 тисячі людей були організовано евакуйовані. А ті, кому усе-таки вдалося виїхати самостійно, лишаються в тіні, про них ніхто не знає, говорить Баранцова.

«Про людей практично ніхто не знає. Знають про тих, які масово проживають в якихось місцях. А ті, хто самі, поодинці, самі знімають житло і виживають – про них ніхто нічого не знає. Вони не мають можливості про себе заявити, у них вкрай обмежені можливості», – розповідає Тетяна Баранцова.

Координатор «Центру зайнятості вільних людей»​ Марина Філінська говорить, що з усіх, хто звертався до організації, а це майже 6 тисяч осіб, людей з особливими потребами вкрай мало.

«Вони є, але це точкові звернення. Їх дуже мало, можливо 1%, а то й менше», – каже вона.

8 липня цього року уряд затвердив постанову про напрямки розв’язання проблем працевлаштування переселенців. За даними Державної служби зайнятості, працевлаштувати вдається кожну п’яту людину з особливими потребами, яка стоїть на обліку.

Радіо Свобода

  Категорія: