РЕЗОЛЮЦІЯ ВСЕУКРАЇНСЬКОГО ФОРУМУ «ПРАВО НА ЖИТТЯ»

4 Грудня 2018 Друкувати цю новину

Ми, учасники Всеукраїнського форуму «Право на життя», що відбувся
29 вересня 2018 року у м. Київ, констатуємо, що більше 3 млн. громадян з інвалідністю України протягом останніх років сподівалися і вірили у реальні кроки Держави, спрямовані на покращення їхнього становища і забезпечення прав. Великі сподівання були пов’язані із підписанням та ратифікацією Україною Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, яка передбачає захист й забезпечення повного й рівного здійснення всіма особами з інвалідністю всіх прав й основоположних свобод, а також формування поваги до людської гідності цих громадян.

Проте, минуло 10 років від тоді, коли була підписана Україною Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю, а люди з інвалідністю й досі залишаються заручниками соціальних, політичних, економічних, інформаційних і культурних негараздів, бар’єрів і дискримінації.

Ми усвідомлюємо складну економічну, соціально-політичну ситуацію в країні, пов’язану із зовнішньою агресією, та необхідність захисту української держави, і що це ускладнює забезпечення прав і соціальної захищеності осіб з інвалідністю.

Водночас, за ці роки в Україні «склалися» європейські ціни на газ, пальне, житлово-комунальні послуги, високі заробітні плати у суддів, прокурорів, чиновників, топ-менеджерів державних компаній тощо, але люди з інвалідністю та їх проблеми залишаються невидимими:

  • люди з інвалідністю отримують мізерні пенсії та допомоги (наявність інвалідності дорівнює зубожінню);
  • люди з інвалідністю не мають належного доступу до медичних, реабілітаційних і соціальних послуг;
  • люди з інвалідністю роками чекають на автомобілі, санаторно-курортне лікування, вироби медичного призначення, технічні та інші засоби реабілітації, лікарські засоби;
  • люди з інвалідністю не мають змоги вийти на вулицю, відвідати заклади громадського та цивільного призначення.

Законодавчо визначені права та гарантії для людей з інвалідністю ніхто не боїться порушувати, за це ніхто не притягається до відповідальності, завдання, що ставляться органами влади, з цього приводу не виконуються.

Громадські організації осіб з інвалідністю відмічають відсутність значимого прогресу у визнанні Державою їх повноправними незалежними партнерами у вирішенні проблем людей з інвалідністю. Як на всеукраїнському, так і на місцевому рівні продовжують ухвалюватися рішення, що обмежують (звужують) і порушують права осіб з інвалідністю.

Сьогодні процес імплементації положень Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю в Україні фактично є стагнацією і, навіть, регресом по реалізації основних положень цього надважливого міжнародно-правового документу.

Враховуючи зазначене та положення Конституції України, законів України, Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та з метою забезпечення прав, свобод, гідності та інклюзивності для усіх людей з інвалідністю України:

І. Вимагаємо до завершення 2018 року від:

Верховну Раду України провести окреме пленарне засідання, на якому розглянути зареєстровані законопроекти, спрямовані на покращення соціального захисту осіб з інвалідністю та забезпечення їх прав;

Кабінет Міністрів України провести окреме засідання Уряду, на якому розглянути питання покращення соціального захисту осіб з інвалідністю та забезпечення їх прав;

ІІ. Вимагаємо від Президента України, Верховної Ради України та Кабінету Міністрів України негайного вжиття заходів стосовно усунення порушення конституційного права осіб з інвалідністю на належний соціальний захист через виплату їм пенсій, інших видів соціальних виплат та допомог, розмір яких не забезпечують належний рівень їх життя. Розміри пенсій, інших видів соціальних виплат та допомог особливо негативно виглядають на фоні заробітних плат депутатів, суддів, прокурорів, міністрів та їх заступників, керівників «Нафтогаз», «Укрпошта», «Укрзалізниця» тощо;

ІІІ. закликаємо Президента України, Верховну Раду України та Кабінет Міністрів України:

  1. Перетворити обіцянки з боку керівництва влади усіх рівнів на справжні та відчутні зміни для людей з інвалідністю.
  2. Забезпечити прийняття рішень таким чином, щоб саме люди з інвалідністю були учасниками відповідного процесу та перебували у центрі змін у якості лідерів, партнерів та активістів.
  3. Усунути перепони та бар’єри, які заважають повній та ефективній участі людей з інвалідністю в житті суспільства нарівні з іншими, та дискримінацію за ознакою інвалідності.
  4. Забезпечити, щоб особи з інвалідністю могли брати ефективну й усебічну участь у політичному й суспільному житті нарівні з іншими, зокрема мали право та можливість голосувати й бути обраними.
  5. Забезпечити використання коштів державного та місцевих бюджетів, міжнародної технічної допомоги з урахуванням потреб осіб з інвалідністю відповідно до Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю.
  6. Запровадити значиму (реальну) відповідальність за дискримінацію та порушення прав осіб з інвалідністю, відновити повноваження Генеральної прокуратури України в частині здійснення загального нагляду за дотриманням законодавства щодо прав людей з інвалідністю.
  7. Зупинити зубожіння людей з інвалідністю та забезпечити належний рівень їх життя, зокрема шляхом:
  • підвищення розмірів пенсій і державних соціальних допомог;
  • неврахування під час визначення права на житлові субсидії державних допомог, пенсії (грошового утримання), які отримує особа з інвалідністю та дитина з інвалідністю;
  • призначення надбавки на догляд за дитиною з інвалідністю незалежно від будь-яких обставин;
  • збільшення розміру компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги у вигляді догляду за особами з інвалідністю;
  • призначення грошової допомоги особі, яка проживає разом з особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу, яка потребує постійного стороннього догляду, на догляд за нею з урахуванням кількості осіб, за якими здійснюється догляд;
  • запровадження на дітей з інвалідністю грошових компенсацій замість санаторно-курортного лікування;
  • перегляду постанови Кабінету Міністрів України від 14 березня 2018 р. № 238 (про новий механізм забезпечення осіб з інвалідністю технічними та іншими засобами реабілітації);
  1. Забезпечити доступність та безоплатність медичної допомоги для осіб з інвалідністю, в тому числі в рамках медичної реформи, зокрема шляхом:
  • запровадження виплати особам з інвалідністю грошової допомоги для оплати вартості належних їм лікарських засобів, виробів медичного призначення та реабілітаційних послуг;
  • запровадження коригувального коефіцієнта до тарифу на медичне обслуговування для осіб з інвалідністю;
  • збільшення бюджетного фінансування санаторно-курортного лікування та реабілітації осіб з інвалідністю;
  1. Забезпечити підтримку цивільних і військових осіб, що постраждали внаслідок терористичного акту на Сході України та в Автономній Республіці Крим, зокрема шляхом:
  • збільшення розміру щомісячної допомоги внутрішньо переміщеним особам з інвалідністю залежно від групи й підгрупи інвалідності (зняття обмеження);
  • унормування механізму взяття на квартирний облік внутрішньо переміщених осіб за місцем реєстрації їх як внутрішньо переміщених осіб;
  • передбачення фінансування на забезпечення житлом внутрішньо переміщених осіб з інвалідністю;
  • облаштування контрольно-пропускних пунктів на лінії зіткнення з урахування потреб осіб з інвалідністю;
  • забезпечення ефективних механізмів реабілітації учасників антитерористичної операції разом із членами їх родин;
  1. Забезпечити створення безперешкодного середовища, зокрема шляхом:
  • забезпечення доступності для осіб з інвалідністю на рівні з іншими до фізичного оточення, транспорту, інформації та зв’язку;
  • впровадження механізму позбавлення суб’єктів господарювання дозвільних документів (ліцензій, сертифікатів та інших дозволів) за порушення державних будівельних норм щодо безбар’єрності;
  • впровадження механізму позбавлення кваліфікаційних сертифікатів експертів, що проводять експертизу проектної документації на будівництво, та сертифікованих фахівців, що її розробляють, за порушення вимог державних будівельних норм щодо безбар’єрності;
  • покладання на органи держархбудконтролю повноважень здійснювати перевірку правильності видачі фахівцями звітів про проведення технічного обстеження будівлі та приміщення;
  1. Забезпечити доступність освіти та можливість мати людям з інвалідністю гідну роботу та фінансову незалежність, зокрема шляхом:
  • здійснення центрами зайнятості соціального супроводу осіб з інвалідністю при працевлаштуванні та на робочому місці;
  • дерегуляції механізмів надання підтримки громадським об'єднанням осіб з інвалідністю, заснованим ними підприємствам;
  • звільнення від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування осіб з інвалідністю, які провадять незалежну професійну діяльність.

 

МИ ЗАКЛИКАЄМО ЗРОЗУМІТИ:

МИ – не просто особи з інвалідністю, МИ - громадяни України.

МИ - не джерело проблем, МИ – не витрати,

МИ - ресурс, необхідний для розвитку країни.

МИ ПРАГНЕМО повноцінного життя в нашій державі, яку ми повинні зробити цивілізованою європейською країною миру, благополуччя та достатку, де всі громадяни суспільства мають рівні права та рівні можливості!

МИ БІЛЬШЕ НЕ МОЖЕМО БУТИ НЕВИДИМИМИ, НЕПОМІТНИМИ В НАШІЙ КРАЇНІ!!!

МИ НЕ МОЖЕМО ДОПУСТИТИ, щоб КОНВЕНЦІЯ,

на яку ми чекали та на реалізацію впровадження якої сподіваємося,

залишилась без реальної імплементації декларативним документом,

який ігнорують в Україні!!!

  Категорія:
  1. Валентина Чайка
    Грудень 04, 14:56 #1 Валентина Чайка

    Щодо отримання гуманітарного авто
    для людей з інвалідністю з
    ушкодженням хребта у шийному відділі,

    Шановний Валерій Михайлович, дуже уважно прослухала промову президента! Отримала задоволення, з’явилася більша довіра й повага до Петра Олексійовича! Бо говорив на результат про ті самі речі що турбують нас у повсякденному житті. Всі просто у захваті, від дійових очікувань.
    Але, дискримінацію осіб з інвалідністю серед з людей з інвалідністю, продовжуємо відчувати. Це полягає у питанні забезпечення людей «гуманітарними» автомобілями. Треба, переглянути разом з начальником управління МСЭК перелік отримувачів авто, з метою можливості отримання авто з ушкодженням хребта у шийному відділі особам 1 групи, які за станом не можуть здати на права й самостійно керувати, й з метою стати на облік в органи соціального захисту.
    Звертаюся до ВАС, як до колеги, людини, яка є тим самим ланцюжком, який знизу до верху, зв’язує людей з інвалідністю з владою. Ви, може донести проблему – ШИЙНИКІВ, тобто врахувати до переліку отримання гуманітарного авто (близькі родичі, хтось один: батько, або мати, або син, або дочка, або чоловік, або жінка що мають право керування авто).
    Просимо Вас, допомогти вирішити питання, яке на даний час призводить людей з інвалідністю з ушкодженням хребта у шийному відділі, до дискримінації. Вважаємо не справедливо, що згідно Наказу Міністерства Охорони Здоров’я України, (N 13 від 23.01.95 Зареєстровано в Міністерстві м. Київ юстиції України 10 лютого 1995 р. за N 34/570 Про затвердження Переліку медичних показань на право одержання людини з інвалідністюми автомобілів з ручним керуванням, на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 4 квітня 1994 р. N 221 ( 221-94-п ) “Про затвердження Порядку організації та проведення медико-соціальної експертизи втрати працездатності” та з метою підвищення якості медико-соціальної експертизи при визначенні медичних показань на право одержання людей з інвалідністю, автомобілів з ручним керуванням), у переліку медичних показань на право одержання особами з інвалідністю автомобілів, у пункті 5, включені усі з захворюванням та деформацією хребта, що призводять до відсутності рухів, але не включили тих, хто має ушкодження хребта у шийному відділі.
    Яка застава, могла призвести до такого рішення й поділити людей з інвалідністю. Усім відомо, що людей з ушкодженням хребта не також багато, приблизно 8-9% від загальної кількості тих хто у черзі бажає отримати авто. Їх буде ще менше, бо ми всі добре знаємо що це гуманітарне авто – авто за власні гроші! Ці дані не важко перевірити. Я вважаю що, (9%) нерухомих людей з інвалідністю у шийному відділі (хоча б І група), мають таке ж право на одержання гуманітарних автомобілів, як інші люди з інвалідністю.

    Заздалегідь дякую,
    З повагою,
    Валентина Чайка

    Reply to this comment

Додати коментар

Напишіть відгук