Німецька лікарка: Інтернати для осіб з інвалідністю в Україні мають стати “більш сімейними”

Німецька лікарка: Інтернати для осіб з інвалідністю в Україні мають стати “більш сімейними”
27 Липня 2015
Друкувати цю новину

Німецька лікарка відвідала з гуманітарною місією український дитячий будинок-інтернат для хлопчиків у Романові. Про те, яких заходів варто вжити для покращення їхніх умов, Сабіна Кірхнер розповіла в інтерв’ю DW.

Сабіна Кірхнер із вихованцем дитбудинку-інтернату в Романові Ванею

Сабіна Кірхнер із вихованцем дитбудинку-інтернату в Романові Ванею

Пані Кірхнер, чому Ви вирішили допомагати людям в скрутному становищі?

Я дуже вдячна за те, що в Німеччині попри все живеться добре. Я хочу допомагати іншим людям, які живуть у бідності, у тяжких умовах.

Як Ви почали співпрацювати із благодійною організацією Humedika?

Я шукала для себе організацію, де змогла би під час відпустки, у вільний час присвятити себе важливій справі. У вересні 2012 року я відвідала тренувальний табір в місті Кауфбойрені і там дізналась від колег про Humedika. Я вирішила, що хочу цим займатись. У листопаді 2012 року вирушила у мою першу місію в Уганду, де ми піклувались про біженців з Демократичної Республіки Конго. У 2013-му побувала в Лівані, де ми допомагали сирійським біженцям в наметовому містечку. Згодом були місії на Філіппінах, у Сербії та Ліберії. Це просто чудово, коли ми можемо допомагати людям. Ми виконуємо свою роботу так, як вважаємо за потрібне, без ніяких обмежень.

Нещодавно Ви побували в Романівському дитячому будинку-інтернаті для хлопчиків. Чому Ви вирішили поїхати до України?

Ми давно планували поїхати до України, бо знаємо про дитячий будинок-інтернат у Романові. Організація Humedica співпрацює з багатьма партнерськими організаціями, які і попросили нас надати необхідну медичну допомогу. Спочатку ми здійснювали комунікацію через скайп, телефон, а потім вирішили, що все ж таки краще поїхати і побачити на власні очі, що там відбувається. Я погодилася взяти участь у цій місії. Нас було четверо: фізіотерапевт, двоє лікарів і медсестра.

Під час відвідин інтернату в Романові

Під час відвідин інтернату в Романові

Що саме Ви побачили в дитбудинку-інтернаті?

Директор показав нам інтернат, хлопчики зустріли нас привітно. Ми побачили, що умови там не дуже хороші, бо бракує найнеобхіднішого. Хлопчики не мають нормальних матраців, у спальнях стоять по 12 ліжечок. Бракує персоналу з догляду та обслуговування, педагогічних кадрів, фізіотерапевтів, ерготерапевтів…

Як саме Humedica допомагає інтернату?

Спочатку ми провели медичний огляд хлопчиків. Наш фізіотерапевт показав медсестрам, які вправи малюки мають виконувати. Наш лікар пояснив, що хворі паралізовані хлопчики повинні правильно лежати в ліжечках. Лежачи в неправильній поставі, вони не зможуть здійснювати процес ковтання. Працівники ставили багато запитань, були вдячні за нашу допомогу.

Від самого початку ми отримали від директора інтернату список необхідних речей. Для нього було нелегко просити нас про допомогу. Коли ж ми сказали, що бачимо необхідність у нових матрацах і зробимо необхідні виміри, в нього виступили сльози на очах. Ми не ставили за мету приїхати один раз, полікувати хлопчиків і поїхати. Навпаки, ми в Humedica сподіваємося на довгострокову співпрацю, на здійснення необхідних процедур, операцій та інших заходів для дітей.

У Житомирі ми також піклувалися про діток-осіб з інвалідністю, які живуть у сім’ях. Вечорами ми провідували дітей, які пересуваються на візку. Всюди нас зустрічали дуже сердечно і привітно.

Ви плануєте й надалі співпрацювати з інтернатом у Романові?

Так, звичайно. У кінці липня ми плануємо відправити до Романова контейнер з допомогою. Ми закупили 80 матраців та інші необхідні речі для хлопчиків. А в листопаді цього року в Україну поїде наступна команда фізіотерапевтів та ортопедів.

Як Ви вважаєте, яким чином можна покращити умови життя дітей-осіб з інвалідністю?

На мою думку, повинна змінитись структура. Дитячі будинки-інтернати повинні стати більш індивідуальними, сімейними. Хлопчики повинні мати деякі особисті речі і людину, до якої можуть звернутися з будь-яких питань. Бракує персоналу і елементарних речей.

Команда організації Humedica з волонтерами разом із сім'ями з дітьми-людини з інвалідністюми в Житомирі

Команда організації Humedica з волонтерами разом із сім’ями з дітьми-людини з інвалідністюми в Житомирі

Я знаю від одного хлопчика, що його час від часу провідує бабуся. А взагалі, майже ніхто не наглядає за дітьми. Потрібно, щоб церква або ж інша організація, добровольці активно займалися малюками.

Подружжя з Америки Джет і Кім Томсони допомагають інтернату ось уже півтора роки. Вони вважають, що кількість хлопчиків у кімнатах має бути меншою. Вихователька повинна піклуватись максимум про чотирьох-п’ятьох дітлахів. Дев’ять хлопчиків потребують батьків-усиновителів, яких сім’я Томсонів активно шукає в Америці.

Але й матеріальні речі дуже необхідні. Починаючи від серветок, яких не вистачає. Потрібен одяг, різноманітне харчування і, звичайно, якомога більше небайдужих людей, які провідуватимуть хлопчиків. Я вважаю, якби зробити хоча б це, то ми б уже багато покращили.

Ви провели в Романівському інтернаті два тижні. Яким для Вас було прощання?

Прощання було дуже тяжким, бо ми дійсно зріднилися за цей час. Коли ми заходили в інтернат, хлопчики бігли нам назустріч і вітали нас. Одного дня ми мусили повідомити, що відлітаємо, бо малі нас щоразу запитували, чи ми прийдемо завтра. Це було дуже тяжко.

Які враження у Вас залишились від візиту, від України?

Я дуже задоволена, що нам вдалося разом плідно попрацювати, що Humedika й надалі буде допомагати. Є ще декілька дівчаток, яким ми, можливо, будемо надавати окрему спеціальну допомогу.

Я вважаю, що це був чудовий час. Для мене особисто це був хороший досвід: побачити Україну і відчути сердечність та гостинність людей.

DW.COM + Відео

  Категорія: