Непосидючий Григорій Вовчинський утретє на Паралімпійських іграх

13 Березня 2018 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Григорій Вовчинський – 29-літній спортсмен із Черкащини, має уражений опорно-руховий апарат. Він десять років перебуває у складі паралімпійської збірної України і зараз представляє державу на Паралімпіаді в Кореї. Для спортсмена це треті Паралімпійські ігри.

Григорія Вовчинського колеги по збірній називають найбільш говірким, комунікабельним, веселим, непосидючим. Завершивши тренування на вулиці, Григорій поспішає на заняття у зал. Він каже: таким рухливим, мабуть, народився. І це попри те, що має проблеми з рукою, тобто уражений опорно-руховий апарат.

«Травма правої руки у мене від народження. Вона у мене коротша, слабша, не піднімається повністю. Тому я 10-й рік вже у професійній збірній паралімпійців. Бігаю з однією палкою. Але мені така фізична вада ніяк не заважає жити, радіти життю, грати у футбол чи волейбол. Почав займатись спортом із 5 років. Спершу грав у футбол, потім була легка атлетика, теніс, де перемагав. А з 9-го класу закохався в біатлон і лижні гонки», – розповідає спортсмен.

Григорій Вовчинський

2007 рік цілковито змінив життя Григорія. Тоді він брав участь у реабілітації в Криму і познайомився з українською біатлоністкою, лижницею Юлією Батенковою, багаторазовою призеркою Паралімпійських ігор. Саме Юлія і підштовхнула Григорія зайнятись біатлоном і лижними перегонами. І їй вдалось заохотити молодого чоловіка до цього виду спорту. Вже з 2008 року Григорій Вовчинський був у складі паралімпійської збірної України, і його спортивна кар’єра, завдяки наполегливій праці над собою, почала рости: численні нагороди на чемпіонатах світу, на Паралімпійських іграх у Канаді у 2010-му – дворазовий срібний і дворазовий бронзовий призер із біатлону і лижних гонок, золота перемога на Паралімпіаді у 2014 році.

«П’ять паралімпійських медалей у моїй колекції. У Ванкувері я ще не мав такого досвіду і психологічно не був готовий. У Сочі це вже була друга Паралімпіада – і золото. Брав участь в індивідуальних гонках на Паралімпійських іграх. Спорт допомагає тим, що це спілкування, дружба, дуже багато гарних людей, з якими працюєш, які дають поради. У нас багато спортсменів здорових, які потрапляють в олімпійську збірну, допомагають нам із вправами, як підтримувати ними спину. Біатлон люблю найбільше», – розповідає спортсмен.

Дочка медалей не рахує, а чекає тата

Паралімпіада в Кореї для нього третя. Хоча Григорій не мав побоювання чи страху перед виїздом у Пхьончхані, але певні ризики окреслив: «Зміна клімату, і треба себе застерегти. До того ж мені 29 років, і я вже так не пробіжу, як у 19 років. Але розтягував на тренуванні тіло, щоб все вдалось».

Григорій Вовчинський родом із Черкащини, в Черкасах закінчив університет, а зараз разом із родиною проживає у Броварах.

«Коли олімпійський рік, то весь час на зборах. Може бути 5 днів перерви, і все. Я граю у великий теніс, у футбол, проводжу вільний час зі своєю 6-літньою донечкою, батьками. Донька рахує не медалі, а час, коли тато повернеться додому», – каже він.

Чи важко було Григорієві Вовчинському з дитинства пристосовуватись зі своєю фізичною вадою? Як давав собі емоційно раду?

«Важливо, щоб був близький товариш, який би тебе підтримував, добрий психолог. Але треба себе, свій стан сприймати так, як ти є. Якщо людина зазнає травми на війні, в побуті чи це якась аварія, то це набагато більше б’є по голові, аніж коли ти з народження маєш фізичну ваду. Треба реальність сприймати такою, якою вона є. Водночас і суспільство має знати, що є люди з інвалідністю, з фізичними вадами, щоб не було соромно людині, що вона викликає у когось якісь емоції. Цих реакцій на людину з вадами у суспільстві не повинно бути, це не має впливати на психіку особи. До нас треба ставитись як до здорових. Для прикладу: «вам допомогти чи не заважати?». Мені важливо, щоб з повагою ставились», – каже спортсмен.

Григорій Вовчинський налаштований на перемогу у Кореї. Для цього він щодня годинами тренувався: «Зроблю все можливе і хочу, щоб совість була чиста. Багато гідних суперників, які можуть показати характер і гонку».

Радіо Свобода