Національні «особливості» забезпечення безбар’єрного середовища

24 Грудня 2012 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

4 грудня 2012 року пройшов  Всеукраїнський Конгрес для представників  громадських організацій осіб з інвалідністю,  державних органів влади та  фахівців, які працюють у сфері будівництва та архітектури «Безбар’єрна Україна».

Чергове відзначення дня  людей з інвалідністю, до якого  долучилися громадські та державні структури, аж до найвищих посадових осіб країни, відійшло в історію. Було виголошено чимало офіційних промов. Озвучено відповідні наміри щодо покращення життя людей з інвалідністю. Проведені виставково-концертні заходи загальнодержавного та місцевого рівнів, на які було виділено відповідні кошти. Певно, на тлі планетарних кризових подій останніх років, ситуація із забезпеченням прав людей з інвалідністю у нашій країні виглядає ще доволі пристойно. І мабуть, не лише для світової спільноти, а й для значної більшості наших співгромадян, стан вирішення проблем близько 3 мільйонів «особливих» громадян України, є хоч і не зразковим, але і не належить до найбільш кричущих питань сьогодення. Адже навіть до ратифікації Україною Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю, протягом всіх років незалежності, було прийнято низку прогресивних законів та інших нормативних документів, покликаних боронити ці верстви населення від усіх існуючих негараздів. А також усіляко сприяти їхній участі в усіх сферах життя суспільства.

Але слід зважати на головну  «особливість» нашої країни, що була і залишається вирішальною: проблема – у стані застосування існуючого законодавства, який, частіше за все, є незадовільним. Також, якщо зважати на економічні та інші життєво важливі негаразди, що дедалі наполегливіше стукають у двері мільйонів людей, на суттєве розуміння в суспільстві необхідності задоволення усіх потреб людей з інвалідністю годі й чекати. Проте, така зручна відсторонена позиція нашого суспільства в цілому є надзвичайно шкідливою. І перш за все, для самого суспільства.

До всіх і кожного хочеться донести слова Генерального Секретаря  ООН Пан Гі Муна, який у цьогорічному Посланні з нагоди Міжнародного дня осіб з інвалідністю, зокрема, наголосив, що особи з інвалідністю позитивно впливають на суспільство, та їх внесок може бути ще більшим, якщо ми знищимо перешкоди для їх реалізації у якості повноправних членів суспільства. У наш час, коли число таких осіб у світі перевищило мільярд, це стає важливим як ніколи… Відзначення Міжнародного дня осіб з інвалідністю у 2012 році надає можливість компенсувати недоліки, які є з бар’єрності, та зосередитися на доступності та ліквідації всіх бар’єрів у суспільстві. Наше завдання – забезпечити усім людям рівний доступ, який вони потребують та на який вони заслуговують. Зрештою, це зробить світ кращим для всіх.

Як одноосібно відмітили  учасники Конференції  Організації  Об‘єднаних Націй «Ріо+20», що відбулася  цього року, доступність  має виключно важливе значення для  забезпечення того майбутнього, до якого  ми прагнемо. Разом ми маємо прагнути досягати цілі Конвенції Організації  Об‘єднаних Націй з прав осіб з інвалідністю  – ліквідація дискримінації та соціальної ізоляції та побудова суспільств, що цінують  різноманіття та інклюзивність… Урядам треба більше займатись підтримкою людей з інвалідністю, забезпеченням доступного безперешкодного середовища для повноцінної інтеграції їх у суспільство, що й означатиме реалізацію Конвенції ООН про права осіб з інвалідністю та досягнення початкового результату – інтеграцію потреб людей з інвалідністю у національні програми досягнення цілей розвитку тисячоліття. Ми поставили перед собою важливі цілі: у погоджений світовою спільнотою термін: до 2015 року сприймати людей з інвалідністю не лише як об’єктів благочинності, але й як цінних провідників змін, забезпечивши їм цілковито рівні права та можливості…

До речі, наступний  рік ООН проведе під девізом  «Подолання бар’єрів на шляху інклюзивного та доступного для всіх суспільства».

Основна робота Всеукраїнського  Конгресу була присвячена обговоренню  проєкту Національної доповіді «Безперешкодний  доступ осіб з інвалідністю до об’єктів соціальної, транспортної інфраструктури та зв’язку», яку було підготовлено Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України, Державн­им підприємством  «УкрНДІпроцивільбуд», ВАТ «КиївЗНДІЕП», Національною Асамблеєю осіб з інвалідністю України, Всеукраїнською громадською організацією «Центр туризму осіб з інвалідністю України», всеукраїнськими громадськими організаціями осіб з інвалідністю.

Метою підготовки Національної доповіді є аналіз та оцінка виконання Україною міжнародних зобов’язань у частині створення доступного життєвого середовища для людей з інвалідністю, з’ясування проблем та розроблення пропозицій щодо їх вирішення.

За результатами обговорення, проєкт був підтриманий учасниками Конгресу. Згодом, 18 грудня,  обговорення проєкту Національної доповіді стало  завданням розширеного засідання  Комітету забезпечення доступності осіб з інвалідністю та інших мало мобільних груп населення до об’єктів соціальної та інженерно-транспортної інфраструктури Мінрегіонбуду. На засіданні було прийнято рішення забезпечити подання остаточної редакції проєкту Кабінету Міністрів України Департаментом містобудування, архітектури та планування територій Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України.

З метою найбільш продуктивного виконання стратегічних задач, поставлених світовою спільнотою, організаторами Конгресу було прийнято рішення збирати і презентувати позитивні приклади вирішення проблем людей з інвалідністю з метою запропонувати такі приклади як системні, тобто для вирішення таких проблем взагалі.

Як зазначив у своєму вступному  слові голова Національної Асамблеї осіб з інвалідністю України, народний депутат  України Валерій  Сушкевич, найважливішою проблемою  нині є безконтрольність в діях посадовців, які витрачають державні кошти на зведення нових бар’єрів для людей з інвалідністю. «Передумови для цього створила повна безвідповідальність  за такі дії, – наголосив В.Сушкевич. – Коли десятки мільйонів гривень  були витрачені з порушеннями  чинного законодавства, зокрема, на об’єкти Євро-2012, жодного прикладу притягнення до відповідальності досі не має. Але головним приводом для  протизаконних дій є прийнятий  депутатами Верховної Ради минулого скликання спрощений процес введення споруд в експлуатацію. Зрозуміло, таке рішення було прийнято на догоду великим  бізнесовим структурам, що провели  захисників власних інтересів до Ради. У результаті постраждали всі  громадяни, які змушені долати бар’єри  у разі відвідування нових споруд. Комітети доступності втратили свої наглядові функції, а здобуті  величезною працею та зусиллями Державні будівельні нормативи, по суті, фактично не застосовуються. Запропоновані Міністерством соціальної політики підвищення розмірів штрафів за порушення ДБН залишили їх символічними, в силу чого ці засоби впливу на несумлінних забудовників не стануть дієвими», – зазначив народний депутат України.

Та незважаючи на нинішні  проблеми, у різних областях країни водночас виявлено й немало позитивних прикладів.

На переконання  національного  координатора програми НАІУ  «Безбар’єрна Україна» Ярослава Грибальського, принципове значення має посилення впливу користувача послуг будівельників, через комітети доступності. «Робота комітетів стала ефективнішою після розробки НАІУ методики оцінювання доступності. Це надало комітетам змогу відчувати себе партнерами з владою при вирішенні конкретних питань на місцях, – ділився досвідом Я. Грибальський. – Так тривало до прийняття Закону про регулювання містобудівної діяльності, коли комітети фактично усунули від роботи. Прописані в законодавстві штрафні санкції до порушників не застосовуються, а головне – в згаданому Законі не виписані терміни виправлення виявлених недоліків».

У значній  кількості найменше зауважень від  комітетів доступності до тих  об’єктів, до прийняття в експлуатацію яких мала значний вплив УЄФА. Якщо донедавна досягненням вважали  дозвіл бути присутніми на матчах з  футболу людям на візках, місця  для яких відводили на бігових  доріжках, то УЄФА виставила конкретні  вимоги щодо облаштування місць для  глядачів із різними нозологіями. Революційні  перетворення досягалися просто та ефективно: у разі невиконання вимог, інспектори від УЄФА не приймали об’єкт. Окрім  стадіонів, доступними стали вокзали  та аеропорти. Завдяки футбольному  заходу вдалося наглядно продемонструвати нашій країні дієві методи впровадження вимог нормативів. Водночас, Постанова  Кабінету Міністрів №1146, яка вийшла у рамках підготовки до проведення Євро та стосувалася, зокрема, доступності  національних театрів, повністю виконана не була – у цьому легко переконатися, завітавши, наприклад, до Національного  театру опери і балету ім. Тараса Шевченка в Києві.

Віце-президент  Всеукраїнської громадської організації  «Центр туризму осіб з інвалідністю України» Анатолій Нечепорчук вважає, що найбільшої уваги заслуговує соціальне ігнорування наявних проблем. «Без об’єднання зусиль держави та суспільства вагомих зрушень не досягти. Тож необхідно спільно аналізувати зроблене та рухатися до спільної мети. В цьому нам повинен допомагати будь-який корисний досвід, – зазначив А.Нечепорчук. – Наприклад, існує регламент Євросоюзу №305/2011, який набирає чинності з наступного року та містить філософію оцінювання архітектурної споруди з точки зору безпеки. В п.4 цього документу споруда, якій бракує доступності, визнається небезпечною! Доступність – основна вимога безпеки. Для нашої країни, доцільно розпочати розробку соціального стандарту мінімальної доступності. Це дуже важке завдання, тому що воно потребує наявних ресурсів та можливостей. Зате, це дасть змогу планувати послідовність дій у різних населених пунктах та зробить роботу системною: унеможливить створення лише окремих доступних ділянок у недоступних спорудах чи населених пунктах, що зараз є дуже розповсюдженим явищем».

Керівник  Дослідного архітектурного центру ПАТ  «Український зональний науково-дослідний  і проєктний інститут по цивільному буді­вництву «КиївЗНДІЕП» Володимир Куцевич вніс пропозиції щодо необхідності внесення до Національної доповіді актуалізації державних норм та надання необхідного фінансування для їхнього забезпечення, а також зазначив про необхідність ознайомлення вітчизняних фахівців із європейським досвідом.

Заступник директора  Департаменту безпеки Міністерства інфраструктури України Микола Горбаха ознайомив присутніх із сучасним станом транспортної інфраструктури України, на прикладі аеропорту Сімферополя, який нині є найгіршим по доступності в Україні, а також шляхів подолання нарікань пасажирів Укрзалізниці, на прикладі сучасних швидкісних поїздів «Інтерсіті+». Проте найбільш проблемним названо саме автомобільний транспорт. Всі резонансні дорожньо-транспортні пригоди проходять технічні розслідування. Підготовка водіїв, стан автомобілів та доріг не відповідає вимогам законодавства, і майже завжди причиною є людський фактор, тобто звичайне нехлюйство.

Яскраво проілюструвала цю доповідь учасниця із міста Нікополя, яка розповіла про власні поневіряння  на шляху до Конгресу в Київ. Вона пересувається на візку, тож на вітчизняній  залізниці на неї очікували численні «сюрпризи». А якщо додати, що їй довелося робити пересадку, то численні порушення  перетворили дорогу на послідовність  небезпечних та неприємних пригод. Попередній багатий досвід подорожей  залізницею жодної користі не дав. А  попереду ще дорога додому, у звичайному купе, з непрацюючим підйомником  та недоступним туалетом… Тож  залишалося сподіватися більше на милість  Божу, бо надій на вчасне реагування залізничного начальства навіть на юридично вірно оформлену заяву іще  менше.

А найбільш яскраві  приклади, що надихають на подальшу роботу, були представлені в освітній галузі. Студент  денної форми навчання Луганського Національного університету ім. Т. Шевченка Костянтин Крюков, майбутній  реабілітолог, був небагатослівним. Проте його розповідь вартувала годин виступів багатьох професійних доповідачів. Бо її зміст було приємно почути всім присутнім, саме у такому, буденному, тоні. Студент, який пересувається на візку, навчається на стаціонарі, живе в гуртожитку… Мабуть, оце і є найкращий приклад інклюзії – отака її звичність. І дуже хочеться вірити, що вже у наступні кілька років це стане нормою для всіх вищих та й інших навчальних закладів. А поки що, лідером є Луганський університет. У наступному номері нашої газети ми розмістимо детальну розповідь про цей прогресивний навчальний заклад. Життя триває. Позитив переможе!

Прес-служба НАІУ

Газета “Без Бар¢єрів” №24/102 від 24 грудня 2012 року