Лист НАІУ до Управління забезпечення прав людини Національної поліції України

26 Вересня 2016 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

ВГО НАІУ у відповідь на лист Управління забезпечення прав людини Національної поліції України від 11 серпня 2016 року № 435/37/1701-2016 стосовно надання інформації про покращення порядку доступу людей з інвалідністю до адміністративного провадження повідомляє.

Насамперед дякуємо за відкритість до взаємодії з громадянським суспільством і розуміння необхідності врахування специфічних потреб людей з інвалідністю в діяльності органів державної влади, зокрема поліції.

Загальновідомо, що позитивне чи негативне сприйняття світовою спільнотою будь-якої держави залежить від рівня забезпеченості прав і законних інтересів її громадян, а особливо тих їх категорій, які перебувають у складних життєвих обставинах.

Як вбачається зі змісту норм Закону України «Про національну поліцію», робота поліції пов’язана з постійним безпосереднім контактом з людьми.

При цьому, зважаючи на те, що чисельність людей з інвалідністю становить 6 % у структурі населення України, а випадки вчинення щодо них правопорушень є досить частими, їх контакт з працівниками поліції відбувається постійно.

Враховуючи зазначене, зважаючи на значущість і специфіку роботи органів поліції та за результатами аналізу норм Закону України «Про національну поліцію», доводимо до відома Управління забезпечення прав людини Національної поліції України бачення ВГО НАІУ щодо питань, пов’язаних з інвалідністю, які необхідно враховувати в роботі поліції, зокрема потрібно забезпечити:

• ознайомлення працівників поліції зі змістом Конвенції про права осіб з інвалідністю під час проходження ними професійного навчання;
• навчання працівників поліції особливостям поводження з людьми з інвалідністю різних нозологій (з порушеннями опорно-рухового апарату, зору та слуху) під час надання їм допомоги, у тому числі невідкладної;
• вивчення та використання працівниками поліції жестової мови на рівні, необхідному для задоволення потреб людей з інвалідністю з вадами слуху;
• врахування потреб людей з інвалідністю в нормативно-правових актах, що регламентують діяльність поліції та тією чи іншою мірою стосуються питання співпраці та взаємодії з людьми;
• фізичну доступність приміщень, займаних органами поліції, для маломобільних груп населення з урахуванням вимог ДБН В.2.2-17:2006, ДСТУ-Н Б В.2.2-31:2011 та ДСТУ Б ISO 21542:2013. Це стосується, у тому числі, забезпечення місць для паркування автомобілів людей з інвалідністю поблизу будівель поліції; пониження бордюрів на тротуарах поблизу будівель поліції; облаштування цих будівель пандусами; нанесення маркування перепадів підлоги та сходів; покращення освітлення в приміщеннях; відповідне облаштування санітарних кімнат тощо;
• доступність офіційних веб-сайтів органів поліції для людей з інвалідністю з порушеннями слуху, зору та інтелектуальними порушеннями шляхом застосування доступних форматів (субтитрування, аудіокоментування, спрощений формат подачі інформації, переклад на жестову мову);
• взаємодію з органами опіки та піклування (виконавчі комітети органів місцевого самоврядування та місцеві державні адміністрації) для забезпечення дотримання вимог законів та інших нормативно-правових актів щодо опіки й піклування над недієздатними особами та особами, цивільна дієздатність яких обмежена;
• збір та узагальнення статистичної інформації про роботу поліції з людьми з інвалідністю в розрізі видів наданої допомоги, категорій її отримувачів (стать, група інвалідності) тощо.

Також для урахування інтересів осіб з інвалідністю у адміністративному провадженні необхідно внести зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким регулюються правовідносини у сфері забезпечення адміністративного провадження.

Важливим є забезпечити у  Кодексі вимоги Конвенції про права осіб з інвалідністю щодо рівної участі у  процесі, доступу до процесуальних документів.

Особа з інвалідністю у адміністративному провадженні може бути як потерпілою, так і  особою, що притягається до адміністративної відповідальності, а також бути у ролі свідка. Зважаючи на це, необхідно доповнити статті Кодексу в частині, що регулює процес адміністративного провадження спеціальними нормами щодо осіб з інвалідністю, які забезпечать виконання ст. 12, 13, 21  Конвенції.

Зокрема необхідно забезпечити доступ до інформації адміністративного провадження у доступних форматах, для осіб з інвалідністю по зору та слуху, забезпечити вільний доступ до правової допомоги, послуг перекладача жестової мови.

Необхідно  забезпечити з моменту затримання особі з інвалідністю право на захист, гарантії ознайомлення з процесуальними документами, відображення у процесуальних документах в анкетній частині відомості про особу, її можливості самостійно ознайомитися з процесуальними документами, можливості  підписання таких документів.

З метою унеможливлення зловживань з боку особи, яка вчиняє дії щодо притягнення до адміністративної відповідальності, необхідно передбачити механізм фіксування  ознайомлення особи з її правами, Конституційних гарантій  щодо призумції невинуватості. Якщо особу з інвалідністю як учасника адміністративного провадження ознайомлено з її правами, а  вона не має можливості самостійно зробити підпис на документі, має бути передбачений механізм забезпечення ознайомлення у  присутності інших осіб,  не зацікавлених та не пов’язаних з конкретним адміністративним провадженням.

Для цього потрібно вносити доповнення у  відповідні розділи КпАП, а  також Закону України «Про безоплатну правову допомогу».

Зі свого боку ВГО НАІУ готове надати за необхідності консультативну та інформаційну допомогу в питанні налагодження контакту поліції з людьми з інвалідністю.