Круглий стіл на тему: “Індивідуальна програма реабілітації – життєва необхідність та шлях до успіху”

9 Грудня 2016 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

7  Грудня 2016 року в приміщенні Чернівецької Обласної організації УТОС за адресою м. Чернівці вулиця Кохановського, 5 відбувся круглий стіл на тему: «Індивідуальна програма реабілітації – життєва необхідність та шлях до успіху».

До участі в заході були запрошені: представники міського та обласного центру зайнятості, міського та обласного відділення управління праці та соціального захисту населення, міської та обласної МСЕК, обласного департаменту освіти та департаменту охорони здоров’я Буковинського міжрегіонального центру реабілітації людей з інвалідністю, територіального відділення фонду соціального захисту осіб з інвалідністю і представники засобів масової інформації і т.д.

На жаль з 16 запрошених прийшли тільки 8.

Ініціатором даного заходу була Чернівецька обласна організація УТОС.

Мета – покращити процес складання та виконання індивідуальної програми реабілітації для людей з інвалідністю; покращити координацію діяльності між усіма учасниками реабілітаційного процесу, посилити контроль за виконанням цього документа та спільно виробити певні рекомендації, що будуть корисними та покращать якість самого складання індивідуальної програми реабілітації, ознайомлення з нею людей з глибокими вадами зору та доступ до якісних та реально доступних і доцільних заходів системи реабілітації, покращити забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.

Розпочав захід Голова Обласної організації УТОС Фестрига Іван Степанович. Він розказав про історію створення Українського Товариства Сліпих та Чернівецької Обласної організації УТОС, та основну мету, чим займається, яку роль має у реалізації реабілітаційного процесу на території Чернівецької області. Я розповіла про юридичні аспекти вирішення проблем, що виникають у процесі складання та виконання індивідуальної програми реабілітації.

Відповідно до закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» реабілітація людей з інвалідністю – це система медичних, психологічних, педагогічних, професійних, трудових, фізичних, фізкультурно-спортивних, соціально-побутових заходів, спрямованих на надання особі допомоги у відновленні та компенсації порушених або втрачених функцій організму для досягнення і підтримання соціальної та матеріальної незалежності, трудова адаптація та інтеграція її у суспільство, а також забезпечення технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення.

Для того, щоб отримати вище зазначений документ потрібно пройти не легкий тернистий шлях.

Спочатку за місцем реєстрації потрібно пройти медичний огляд; це складно оскільки медичні заклади не пристосовані для людей з глибокими вадами зору: відсутні звукові маячки при вході (незрячий орієнтується на слух) нема укрупненим шрифтом та шрифтом Брайля написів на дверях кабінетів крім цього часто направляють на додаткові платні обстеження, які дорого коштують і взяти ці кошти нема звідки.

Коли ти нарешті потрапиш до МСЕК то той стандартний документ (індивідуальну програму реабілітації), який написаний не так як хоче людина змінити не можливо бо є виявляється стандартна форма, а фахівці ставлять відмітки.

Людина з глибокими вадами зору не може самостійно ознайомитися з тим, що написано, бо не бачить. Шрифтом брайля чи укрупненим шрифтом або в формі звукового файла програму не надають.

Залишається підписати і взяти. Наступного разу знову потрібно шукати супрводжуючого, а він часто сам не читає документ.

Ми підписуємо кота в мішку і багато хто не розуміє, що це за документ і для чого він потрібен.

Нами маніпулюють чиновники.

Не маєш ІПР, не отримаєш, наприклад, фізкультурно-спортивну реабілітацію.

У Чернівцях міжрайонна очно-туберкульозна МСЕК знаходиться у приміщенні обласного клінічного протитуберкульозного диспансеру, отже можна у процесі отримання документа здобути ще і додаткову хворобу.

Керує даним медичним закладом Войтенко Ірина Вікторівна, яка, на мою думку, зовсім не розуміє, що таке незряча людина, як якісно потрібно працювати з цією категорією населення і в неї відсутнє елементарне співчуття та аналітичне мислення, ще вона не зрозуміла чому прийшла на цей захід. Вона весь час пробувала давати якісь поради наче це інтерв’ю, а не круглий стіл де всі мають лаконічно висловитися з даної проблематики та виробити певні рекомендації.

На запитання чому людям не читають індивідуальну програму реабілітації вона відповіла: «Лікарі також люди. Засоби масової інформації втілюють у свідомості людей образ лікаря-злочинця. Ми працюємо у складних умовах, (бракує коштів) та в межах недосконалого законодавства чинного на даний час».

Вона зазначила, що в межах розумного можна врахувати всі побажання людини з інвалідністю, але є чітко регламентовані пункти, які розробляють не працівники МСЕК.

Потрібно зазначити, що потребу у створенні спеціальних робочих місць та вимоги до них визначаються фахівцями МСЕК. Це теорія.

На практиці, пишуть може працювати у спеціально створених умовах.

Які це мають бути умови роботодавець, що не мав справи з людьми з глибокими вадами зору має думати сам.

Щоб таке написали потрібно пройти медичне обстеження та прийти на МСЕК, яка не доступна для незрячих в плані орієнтування, фахівці не знайомі з можливостями сучасної науки та технічного прогресу, а отже не можуть давати якісні рекомендації, які допоможуть полегшити життя незрячих.

Фінансове забезпечення мізерне, вибір підприємства, яке може забезпечувати засобами реабілітації через Міністерство соціальної політики – це фактори, що призвели до того, що такими засобами або взагалі не забезпечують, або вони настільки дороговартістні і не якісні, що не потрібні нікому.

Поновлення кожні два роки ІПР в умовах обмеженого фінансування та коли її пише людина, яка сама не має проблем з зором і не консультується з експертами у даній сфері є не доцільним і шкодить людям, тобто не покращує, а ускладнює їх життя.

Якщо не можливо скасувати цей документ, то потрібно максимально спростити процедуру його отримання, оскільки основний закон нашої держави Конституція України стаття 43 “кожному гарантовано право на працю, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується”. Кожному гарантовано право на освіту, охорону здоров’я і т.д.

Це основний закон нашої держави і має вищу юридичну силу, ніж ІПР.

Коли потрібно пройти якийсь вид реабілітації чи влаштуватися на роботу то зараз, на жаль, скажуть піди хай тобі напишуть у індивідуальній програмі реабілітації, а раніше цього не вимагали.

Якщо не можна скасувати цей безглуздий документ яким на жаль він є у наших реаліях, то потрібно хоча б людям у яких інвалідність довічно нову програму видавати за особистою заявою.

Мінімальний гарантований державною типовою програмою реабілітації перелік засобів реабілітації через брак фінансування, і некомпетентність насамперед Міністерства соціальної політики у проблематиці реабілітаційного процесу людей з глибокими вадами зору, не знання і не бажання вивчити та зрозуміти цих людей  призводить до того що їм стає все важче жити з своїми проблемами.

Кожна наступна постанова уряду викликає страх, бо вносить певні проблеми реалізації прав на освіту, працю, охорону здоров’я.

В Чернівцях та області взагалі відсутні заклади де б могли пройти реабілітацію дітки від 1 до 7 років з глибокими вадами зору (рання реабілітація).

В Чернівецькій області не забезпечують термометрами, тонометрами, глюкометрами з мовним виводом кнопок.

Коли двоє незрячих виховують дитину і вночі потрібно скористатися наприклад термометром то будять сусідів о третій ночі і т. д.

Хочеться вірити, що до нас прислухаються і спільно з нами зроблять все можливе для того щоб покращити організацію реабілітаційного процесу у нашій області та в Україні.

Гродецька Галина,
Юрист Чернівецької Обласної організації УТОС.