Інвалід обіцяє шукати справедливості, поки не сяде батарейка у візку

21 Серпня 2013 by Olga Zhurbenko

Друкувати цю новину

Усе його життя залежить від цього джойстика та доброти людей. З дитинства Володимир хворіє на церебральний параліч. Він прикутий до візка.

Після смерті тата вони з мамою переїхали до Вінниці із села, бо там більше не могли бути через недугу. Тепер поневіряються у цій квартирі на 18 квадратних метрів.

«Спільна кухня, загальний туалет, все спільне, у ванну він взагалі не може заїхати, я його не підніму», – каже мати Володимира Раїса Ніколайчук.

Помитися вдається лише раз на тиждень – у п’ятницю їздить з друзями в лазню. Спуститися з третього поверху на візку самотужки Володимир не може, а тому щоразу чекає, доки хтось ітиме сходами і згодиться допомогти. Іноді сидить і півдня.

«Люди допомагають спускатися. 3-4 людини. Просити треба, але буває, хто й не може», – говорить інвалід ІІ групи без житла Володимир Ніколайчук.

Тридцятидев’ятирічний Володимир з мамою живе лише на 1800 гривень на місяць. 400 іде на оренду квартири, половина – на ліки. Писав листи і місцевій владі, Президентові й депутатам – аби йому дали хоч якесь житло.

Щомісяця сам їздить на кілька днів до Києва. Ночує на вокзалі, а вдень оббиває пороги державних установ. Адже закон гарантує йому квартиру на першому поверсі. Та виходить – це лише на папері.

«Просто відмиває руки, кажуть – іди в будинок пристарілих. Я кажу – я краще буду мучитися тут на третьому поверсі, але я звідси не піду», – каже Володимир.

Щороку його годують тільки відписками. Зі столиці посилають до Вінниці. А місцеві чиновники лише розводять руками – кажуть, без реєстрації у місті квартиру дати не можуть.

«Людина має проживати і бути зареєстрована у місті Вінниця не менше трьох років, тоді є підстава розглядати його як кандидата на взяття на квартирний облік», – підкреслює заступник директора департаменту житлового господарства Вінницької міської ради Роман Фурман.

Та от прописати людини з інвалідністю не береться ніхто. Та і житла в місті немає, кажуть чиновники. Та Володимир не здається. І сподівається таки здолати чиновницьку байдужість. Головне, аби у візку не сіла батарейка.

ICTV, Факти + Відео