Інфраструктура для осіб з інвалідністю заради життя без перешкод

24 Січня 2013
Друкувати цю новину

Досить часто доводиться зі спортивною мужністю долати інфраструктурні перешкоди в містах. Для осіб з інвалідністю це часом неможливо взагалі. Ми відвідали Амстердам та Мадрид і дізналися про найбільш розповсюджені проблеми та найкращі рішення на шляху до зручніших міст. Про це дивіться у програмі “Ваше право”.

Далеко не всі міста в Європі зручні для життя людей з обмеженими можливостям, водночас в багатьох з них намагаються змінити цю ситуацію.

Гасло Кіза-Ян ван дер Клостера: “живи швидко”. Він так і робить, незважаючи на те, що паралізований з 2001 року в результаті нещасного випадку на сноуборді. Відтоді він виграв золоту медаль у лижному спорті на зимових Екстремальних іграх 2008 та навчає дітей на візках призвичаїтися до їхніх потреб. З чим вони можуть зіткнутися, наш герой показав під час прогулянки Амстердамом.

Кіз-Ян ван дер Клостер, спортсмен-параолімпієць

“Ось що зі мною трапляється, коли я часом бачу маленький гарний ресторан і хочу туди зайти: доводиться боротися з кількома сходинками, ці от не дуже великі… Побачимо, що сьогодні дають на обід та чи зможу я теж дістати це.”

Перша спроба Кей Джея не спрацювала. Між ним та туалетом ресторану східці зустрічаються двічі. Офіціантка направляє Кей Джея до сусіднього ресторану. Ще одні сходи, ще одні двері. Ще одна спроба Кей Джея приносить кращі результати, але легкою її назвати важко.

Кіз-Ян ван дер Клостер, спортсмен-параолімпієць:

“Можна спробувати поснідати тут…. Буде весело.”

Звичайні рейки для візків могли б допомогти уникнути таких труднощів, але в Нідерландах, як і в багатьох інших Європейських країнах, немає чітких правил з обладнання старих будинків засобами для осіб з інвалідністю. В країнах, де таке законодавство існує, його часто ігнорують через слабкий контроль та несуттєве покарання за порушення. Врешті Кей Джей таки дістався туалету, там його теж здивувати важко.

Кіз-Ян ван дер Клостер, спортсмен-параолімпієць:

“Ось як виглядає туалет всередині. Я радий, що у мене таке маленьке крісло, я можу сюди заїхати. Якби крісло було електричним, дістатись в туалет чи в ресторан було б неможливо. І шкода, тому що у них гарна їжа. Це приємний ресторан, однак… не дуже доступний.”

Ці три сходинки можуть змусити людину на інвалідному візку відмовитись від зустрічі з друзями в ресторані заради обіду вдома.

Кіз-Ян ван дер Клостер, спортсмен-параолімпієць:

“Насправді, не так вже й багато людей з обмеженими можливостями живуть активним суспільним життям. Особливо ті, хто на візках, часто лишаються вдома. Якби більше людей на візках з‘являлися в місті , власники бізнесу, можливо, усвідомили б, що необхідно зробити їх послуги доступнішими.”

Іспанія одна з найуспішніших європейських країн в контексті інфраструктури для осіб з інвалідністю. Велику роль в її розбудові зіграла Іспанська національна спілка сліпих, там допомагають людям з обмеженими можливостями інтегруватись у суспільство. В 2010 році місто Авіла нагородили за успішне впровадження інфраструктури для осіб з інвалідністю.

Ми зустрілися з Хезусом Ернандезом-Ґаланом директором з розбудови інфраструктури спілки сліпих в Мадриді, організація саме брала участь в бієнале сучасного мистецтва:

“Європейські міста намагаються побудувати кращу інфраструктуру для осіб з інвалідністю, та багато роботи ще попереду. Є певні покращення, та все просувається повільно. Нам потрібен відповідний закон на європейському рівні. Необхідно, привести чинне законодавство у відповідність з законами інших країн-членів, щоб всі країни рухались в одному напрямку.”

Моніка Пінна, кореспондент Євроньюз:

“Спілка сліпих в Іспанії співпрацює з архітектурними школами та компаніями задля планування міст зручних для всіх, щоб їхні вулиці не перетворювались на лабіринти.”

Район Вальдебебас, який нині будуть на півночі Мадрида, вважають гарним прикладом доступності інфраструктури. Про неї тут подбали одразу, ще на стадії проєктування району, завдяки консультаціям фахівців іспанської спілки сліпих. Матеріали, кольори та текстури тут використовують, щоб інформувати осіб з інвалідністю та допомогти їм зорієнтуватися довкола.

Сюсана Каногар, директор з міського планування району:

“На тротуарі використовують плити двох типів. Є “смуга руху” та “смуга перешкод”. На смузі руху плити більші. Менші плити повідомляють, що попереду перешкоди.”

Текстові та кольорові коди допомагають людям, що мають розлади зору та психіки. Спуск з тротуару на пішохідний перехід докладно продумують фахівці, щоб допомогти людям з різними видами інвалідності.

Педро Лопес, фахівець з покращення інфраструктури Спілки сліпих Іспанії:

“Люди на візках надають перевагу поступовому спуску. В той час як сліпі люди хотіли б відчувати невеликий бар‘єрний елемент. Він допомагає зрозуміти, що тротуар закінчується і починається дорога. Це має бути щось таке, щоб ноги відчували: вже просто тут починається проїзна частина.”

Найважче до потреб осіб з інвалідністю підлаштувати вже збудовані квартали. Маріано, сліпий з 18 років, він взяв нас на прогулянку до центру міста, де кілька років тому відбулась реконструкція.

З собакою Лілло Маріано в місті спокійніше, паличка допомагає виявити всі недоліки планування цього району.

Наприклад, гострі огородження перед пішохідними переходами, занадто високі брівки та заплутаний дизайн автобусної зупинки. Спеціальні блакитні наліпки допомагають людям з вадами зору уникнути зіткнення з прозорим скляним огородженням.

Маріано Фреснілло, журналіст:

“Це справді дуже дивна конструкція. Тут ось прохід, не зрозуміло для чого. Тут є деякі елементи, що збивають з пантелику. Думаєш, куди цей вхід мене веде, це кінець автобусної зупинки? Це бічний вихід? Я не розумію… І чому тут цей куток?”

Європейська Комісія готує низку пропозицій з покращення ситуації із інфраструктурою для осіб з інвалідністю на загальноєвропейському рівні.

Хезус Ернандез-Ґалан, директор з розбудови інфраструктури спілки сліпих в Мадриді:

“Ми сподіваємося, що в майбутньому про ці зручності не доведеться просити. Коли, наприклад, ми живемо в готелі, то не просимо про воду чи електрику, а сприймаємо ці послуги як даність.”

Брак інфраструктури для осіб з інвалідністю позбавляє їх активного життя, можливості працювати чи користуватися послугами. В багатьох випадках така ситуація в суспільстві нагадує тонку форму дискримінації.

euronews + Відео

  Новина має такі "мітки":
  Категорія: