ЄвроКонтакт-2013: як урятувати світ за допомоги маркерів і кольорового паперу

ЄвроКонтакт-2013: як урятувати світ за допомоги маркерів і кольорового паперу
2 Жовтня 2013
Друкувати цю новину

ЄвроКонтакт-2013: як урятувати світ за допомоги маркерів і кольорового паперу

Учасники проєкту «Назустріч мрії», що реалізується «Спілкою громадських організацій осіб з інвалідністю Києва», взяли участь у дивовижному таборі для людей з особливими потребами під назвою «Євроконтакт-2013», який пройшов влітку в мальовничому німецькому містечку Нордвальде.

Ось уже 30 років «особлива» молодь з усієї Європи навчається тут важливим речам: як подолати фізичні обмеження й мовний бар’єр, як стати самостійнішими, як за кілька годин вигадати й поставити кумедну сценку, як змішати Menthos і Coca-Cola і при цьому залишитися сухими… 🙂

У цьому захоплюючому процесі учасникам табору допомагають справжні вчителі – студенти та випускники педагогічного факультету Кельнського університету. Саме проведення табору молодими педагогами є тією самою «родзинкою», яка робить «ЄвроКонтакт» особливим місцем. Основна концепція табору полягає в активному залученні учасників до організаційного процесу: тут вітається кожен творчий порив, кожна ідея, кожна особистість. Недарма цього року девізом табору було ємне: «Будь собою!», а гімном стала пісня з такою назвою, написана одним зі студентів.

Ані кількість прожитих років, ані кордони між державами не стали серйозними перешкодами на шляху до заповітного Нордвальде: сюди з’їхалися жителі Німеччини, Люксембургу, Угорщини, Польщі, Білорусі та України віком від 15 до 73 років. Серед 60 учасників було семеро українців, що потрапили в табір завдяки проєкту СГОІК під назвою «Назустріч мрії».
«Представники «Спілки» беруть участь у молодіжному реабілітаційному таборі «ЄвроКонтакт» з 2006 року. За цей час у ньому взяло участь понад 40 осіб з України, – розповідає Олександр Ворона, президент «Спілки громадських організацій осіб з інвалідністю Києва». – Для молоді, що відвідує цей табір, відкривається інший світ: інтегрований, доступний, відкритий, орієнтований на потреби людини. Повертаючись додому, учасники «ЄвроКонтакту» приносять своє бачення доступного, привітного міста. Вони сповнені енергії та ентузіазму для впровадження необхідних змін у власному житті та житті громади. Варіантів рішучих дій безліч: старанне вивчання іноземної мови, вступ до вищого навчального закладу, створення сім’ї, влаштування на гідну та високооплачувану роботу й активна діяльність на захист прав людей з інвалідністю».

Всіх розділили на різні групи, так звані ком’юніті (коми) та семінари. І якщо перші були присвячені в основному розвагам (музика, фітнес, блазнювання, фентезі й експерименти), то на других більше уваги приділялося актуальних проблемам сучасності, серед яких були інклюзія, євроінтеграція, страхи, спасіння світу й осмислення життя навколо нас. Кожна група щедро ділилася набутим досвідом та емоціями з іншими гостями Нордвальде на так званих «комфороллах», своєрідних квестах, де потрібно було зіграти у веселу гру, виконати завдання або провести цікавий експеримент. Адже де ще, як не в Нордвальде, можна навчитися виганяти вампірів і василісків, грати у футбол з заплющеними очима, вистукувати мелодії на відрах і робити «вулкани» з тіста?..

Протягом 12 днів, під мудрим керівництвом 17 студентів та 4 старших організаторів учасники «ЄвроКонтакту» вчилися дивитися на світ під новим кутом: завдяки обміну культурами, змішанню поколінь і менталітетів, та й просто тому що атмосфера сприяла. Адже тут можна не тільки побачити себе ніби з боку, але і зрозуміти, ким хочеться бути і куди рухатися далі. До цього учасників підштовхував так званий «захід для розтоплення льоду» – веселий карнавал, де симпатична відьмочка може витанцьовувати з Людиною-павуком, а поруч виблискує колінами хлопець у короткому платтячку. Адже головне тут – навчитися виражати себе, відкриваючи у власній душі нові грані та прагнучи тільки до кращого.

Особливою подією став День відкритих дверей, коли в гості на «ЄвроКонтакт» завітали старі друзі: колишні учасники й організатори, родичі та приятелі з усієї Німеччини. Кожна з шести країн-учасниць підготувала свій стенд, де розміщувалася основна інформація про державу, а також столи з символікою, сувенірами, частуваннями. Також команди представляли свої країни зі сцени і в особливих майстернях, де разом з учасниками та гостями табору створювалися дивовижні речі: танці, сценки та навіть… божевільна мозаїка з прапорів.

Утім, представлення країн одним днем не обмежилося. Наприклад, команда з Польщі розважала оточуючих веселими сценками, а представники Угорщини влаштували особливу вечерю з національними стравами – неймовірно смачними, до речі!

Звісно, учасники «ЄвроКонтакту» активно проводили час і за межами затишного Нордвальде: прогулялися приголомшливим, ніби зійшовшим зі сторінок збірки казок, Мюнстером, заїхали до мальовничого нідерландського містечка Ентсхеде, відвідали театр і незвичайний «Парк сенсу», поплавали в басейні та пограли в морський бій на катамаранах – усього й не перелічити…

Вечорами починалося найцікавіше – неформальні розмови в холі на зручних диванах або на свіжому повітрі надворі, дискотека в підвальному барі, настільні та активні ігри. Вибухова музика, радісний сміх і розмови на декількох мовах одночасно – все це схоже на Вавилонську вежу, тільки зі щасливим кінцем.

Але ось уже сумки з німецькими сувенірами для рідних зібрані, а в куточках очей ховається непроханий блиск – настав останній день «ЄвроКонтакту». Учасники з різних семінарських груп у невимушеній обстановці обмінялися досвідом: як вони перемагали страхи, як училися прислухатися до світу навколо себе, як розбиралися в тонкощах міжнародних відносин і проблем людей з інвалідністю в сучасному суспільстві і як врятувати світ – або хоча б його частину. Наприклад, борючись за вимираючі види тварин, за здорове харчування й за світлі думки в наших головах. Все це робилося за допомоги підручних матеріалів: малювалися плакати, макети листівок, шилися костюми й готувалися постановки – залежно від польоту фантазії.

Завершився табір красиво: учасники та організатори в офіційних нарядах, банкет на свіжому повітрі, а після танці – від заходу до світанку. Виїжджаючих тут проводжають по-особливому: ті, хто залишається, стоять по дві сторони вулиці і, тупаючи мотив знаменитої “We will rock you”, співають гімн табору, “Be yourself”. Учасники проєкту «Назустріч мрії» отримали масу вражень та корисного досвіду. Для багатьох з них поїздка до Німеччини була заповітною мрією , що здійснилася завдяки соціальному Інтернет-проєкту Спілки «Скринька мрій».

«Мені сподобалося, що там інше ставлення до людей з інвалідністю, їх приймають як рівних, не дивляться косо! – ділиться 25-річна Вікторія з Києва. – Сподобалися семінари: вони показують, що, незважаючи на інвалідність, всі можуть займатися однією справою! Там було особливе ставлення команди: не відчувалось, що ти не такий, як усі. Навіть якщо не знаєш мови, то все одно від тебе не відвертаються, а намагаються порозумітися жестами. Організатори робили свою роботу з радістю – і це було помітно. Приємно було ходити містом і знайомитися з іншими людьми і відчувати приємну атмосферу, знаходити нових знайомих. Мені тепер хочеться щось зробити для України, щоб вона хоч трохи стала схожа на те місце, де ми побували».

«”Євроконтакт” – це обмін думками та досвідом. Особисто для мене табір відкрив нові горизонти в галузі організації роботи для людей з обмеженими можливостями. Він дає нам віру і надію на щасливе майбутнє! – впевнена 22-річна Наталя. – Підтримка з боку організаторів допомагає зрозуміти, що ми не самотні і не безнадійні! Спілкування є невід’ємною частиною нашого буття. Так, різні обговорення й неформальні бесіди в таборі допомагають повірити в себе. Зустріч зі старими друзями, поява нових – усе це дав мені «Евроконтакт». Приємні спогади та враження залишили тільки теплий слід у моєму серці!»

«Найголовніший досвід, який я отримала в таборі, – це усвідомлення наших можливостей. Коли починалося заняття в групі «кома» або семінару, ми не знали, чим воно скінчиться і куди нас приведуть наші ідеї та думки. Ніби ти сидиш перед чистим аркушем паперу і намагаєшся побачити майбутню картину. Але разом з тим є якась підсвідома впевненість, що картина незабаром з’явиться – і вона буде чудова. Напевно, це і є віра в себе і в свої сили, – вважає 20-річна Вікторія. – «Евроконтакт» – це місце, де кожен, незалежно від фізичних можливостей, віку, релігії або переконань, може відкрити в житті нову сторінку, змінити себе – і водночас весь світ».

Особлива подяка тим , хто допоміг нам зазирнути в інший світ!

– Гурту «Ляпіс Трубецькой»
– Авіакомпанії МАУ
– ТзОВ «КиївНет»
– Компанії «ELC»

Автор: Вікторія Скрипник
Фото: Олександр Калюжний, Вікторія Радкевич, Анастасія Ткаченко, Ірина Пономаренко, Юліан Томек

Спілка громадських організацій осіб з інвалідністю Києва + Фото

  Категорія: