У Вінниці нема жодного сервісного центру для ремонту інвалідних візків іноземного виробництва. Люди з інвалідністю пропонують вихід із ситуації. Чи дослухаються до них?
На знімку:
Рік тому Юрій Цвіркун ще виїжджав на своїй “Мейрі”, відтоді “віз” — на приколі, зламалася шестерня рульового редуктора
Тетяні Вінницькій тільки фото нагадує, що колись виїжджала на візку.
Людей на інвалідних візках стало більше, бо в країні війна. З Донбасу повертається немало скалічених. Навіть такі прості засоби пересування ламаються. Де їх ремонтувати? Вінничанин Юрій Цвіркун, який не вперше зіткнувся з такою проблемою, назвав прізвища не менше десяти осіб, чиї візки нині на приколі.
П’ять років служив надійно
У Юрія Цвіркуна електровізок марки “Meyra” німецького виробництва. Купив за власні кошти. До того ним користувалася інша людина. Заплатив п’ятсот доларів. Каже, п’ять років “німець” служив надійно. Торік вийшла з ладу електроніка. Треба було ремонтувати пульт управління. Майстра знайшов через знайомих. Той допоміг. Оцінив роботу у 1,5 тисячі гривень. Його пенсія не набагато більша від названої суми, довелося платити.
— Нині мій “віз” на приколі з іншої причини, — розповідає чоловік. — У рульовому редукторі полетіла шестерня. Звертався до нашого сервісного центру на Вінницькому протезному заводі. Сказали, що на їхній базі виготовити не можуть. Я раніше працював на електроламповому. Знаю багатьох хороших токарів, фрезерувальників. Ніхто не взявся за таку роботу. Може, тому, що шестерня не з металу — з текстоліту.
Пан Юрій спробував ще один варіант. Розшукав контакти інженера київського заводу “Артемзварка”. На цьому підприємстві виготовляють інвалідні візки. Сфотографував зіпсовану шестерню і надіслав електронною поштою. Відповідь з Києва розчарувала. “Повідомили, що на їхній базі не роблять такого, — каже співрозмовник. — Можливо, й так. А може, не хочуть гратися. Хто я для них?”
Хоч у металобрухт здавай
У ще однієї мешканки обласного центру Тетяни Вінницької два електровізки. Обидва несправні. Каже, лежать купою металобрухту. В одному не працює пульт управління, другий без акумуляторів.
— Знайомий пробував ремонтувати пульт, без програми нічого не вийшло, — розповідає жінка. — А де її взяти? Візок американський. Радили іншого майстра. Дорого платити. Не з моєю пенсію у тисячу гривень.
Візок Тетяні подарували родичі. Купили за власні кошти. Добре служив. У неї є ще один. Також іноземного виробництва. Отримала у подарунок. Не користується, бо нема акумуляторів. “Один акумулятор кислотний коштував не менше 1,5 тисячі гривень, — уточнює пані Тетяна. — Може, нині вже більше потрібно заплатити. Для мого візка треба два. Гелієві ще дорожчі, приблизно удвічі. Нема грошей, щоб купити”.
З такої само причини — відсутність акумуляторів — не може користуватися візком Анатолій Яцуба з Хмільника. Каже, заплатив 1,5 тисячі гривень за підзарядний пристрій, а виявилося, що акумулятори не придатні для підзарядки. Ремонту електроніки потребують візки двох його землячок — пані Ніни та Лесі, а також пана Володимира з села Митник Хмільницького району. З такою проблемою стикається кожен, хто користується електровізком.
В Анатолія Яцуби перша група інвалідності. Понад 20 років пересувається на візку. У чоловіка хворі ноги. Раніше за медичними показниками входив у перелік тих, кому держава надавала електровізок безплатно. Тепер ситуація змінилася. “Якщо в тебе здорові руки, маслай колеса руками, — каже спересердя чоловік. — Електровізок таким не дають. Тільки механічний”.
У згаданої вище вінничанки пані Тетяни хворий хребет, але руки служать жінці. Їй також відмовили в отриманні електровізка за державний кошт. Така само ситуація у Юрія Цвіркуна.
Писав депутату, міністру…
Юрій Цвіркун висловив пропозицію, як можна налагодити справу ремонту візків. Чому б не створити сервісний центр на одному з працюючих підприємств? Там, де належна база, де є спеціалісти. Вінницька ГО людей з інвалідністю “Гармонія” теж могла б зайнятися цією справою. “Наскільки мені відомо, “Гармонія” має два верстати — токарний і фрезерувальний, — каже пан Юрій. — Знайти токаря, фрезерувальника, електронника, укласти з ними договір і налагодити ремонт”.
За його словами, “Гармонії” допомагають багато спонсорів. Якщо привернути увагу до проблеми, можливо, знайшлися б ті, хто взявся б фінансувати майстрів.
— Писав про це у Фейсбуці своєму сусідові по мікрорайону, нині він міністр соціальної політики, Андрію Реві, — розповідає Юрій Цвіркун. — Казав народному депутату України Сергію Кудлаєнку. Депутат погодився, що справа варта уваги. Пообіцяв вивчити її детальніше.
ДОВІДКОВО
Поки у Вінниці інваліди шукають, де полагодити своїх залізних коней, у Білій Церкві на Київщині вже організували ремонт. Про це розповів візочник з Хмільника колишній афганець Григорій Яремчук.
— Сервісний центр з ремонту електровізків у Білій Церкві організували за підтримки меценатів з Канади, — каже пан Григорій. — Було це років 5–6 тому. Я випадково познайомився з керівником центру Валентином Ляшенком. Не знаю, яка ситуація нині, але тоді у них було все організовано найкращим чином.
За словами співрозмовника, у Вінниці могли б взятися за справу в технічному університеті. На практиці ремонтували б системи електроніки. До того ж університет має технічну базу. На ній можна лагодити деталі, механізми.
Ремонтом пультів займається у Києві інвалід на візку Олексій Борисович. Про це також повідомив Григорій Яремчук. Назвав контактний телефон киянина — 050-540-29-01.
КОМЕНТАР
Великий вибір з гарантією і ремонтом
Керівник відділу обслуговування осіб з інвалідністю Вінницького обласного департаменту соцполітики Майя Комісарчук:
— Держава надає безплатно інвалідні візки тим особам, які пройшли медичну комісію і яким встановлені показання для отримання такого засобу пересування. У кожному районному відділі є працівник, за яким закріплено обов’язки з оформлення документів на отримання інвалідних візків. Вітчизняні виробники пропонують широкий вибір моделей. На свою продукцію вони дають гарантію обслуговування, ремонту. За ремонт візків, придбаних людини з інвалідністюми за власні кошти чи подаровані спонсорами, зрозуміло, держава не може відповідати. Мабуть, необхідно звертатися до виробників. У нашій області нема сервісного центру, де ремонтують імпортні візки.
Віктор СКРИПНИК.
Фото надані автором.
Голос України