ЗАКОНОТВОРЧА ДІЯЛЬНІСТЬ

Народного депутата України V скликання,
Голови Національної Асамблеї інвалідів України 
В.М. Сушкевича
у контексті положень
Конвенції про права інвалідів,
прийнятої резолюцією Генеральної Асамблеї ООН № 61/601.

Конвенція загалом налічує 50 статей, з них статті 1-33 за змістом присвячені різноманітним аспектам забезпечення рівних прав та можливостей для інвалідів у тих чи інших сферах суспільного життя, а також загальним цілям та принципам практичного забезпечення такого недискримінаційного підходу до потреб осіб з обмеженими можливостями.

У статтях 34 – 50 сформульовані певні зобов’язання держав - учасників Конвенції щодо надання створеному при ООН Комітету з прав інвалідів відповідної інформації щодо виконання положень Конвенції та юридичні засади і механізми їх імплементації у правове поле (законодавство) держав, що підписали та ратифікували цей документ.
Варто зазначити, що тривала законотворча діяльність В.М. Сушкевича, у Парламенті третього ( 1998 – 2002 рр. )., четвертого ( 2002- 2006 рр.) та п’ятого ( з червня 2006 року ) скликань, її конкретні результати у вигляді внесених ним законопроектів та прийнятих Верховною Радою законів України у дуже значній мірі кореспондується з багатьма положеннями нещодавно прийнятої генеральною Асамблеєю ООН «Конвенції про права інвалідів».

І. Зокрема, Стаття 7. Конвенції визначає зобов’язання держави щодо забезпечення додержання прав дітей – інвалідів.

Статья 7. Дети-инвалиды

 1. Государства-участники принимают все необходимые меры для обеспечения полного осуществления детьми-инвалидами всех прав человека и основных свобод наравне с другими детьми.

2. Во всех действиях в отношении детей-инвалидов первоочередное внимание уделяется высшим интересам ребенка.

 3. Государства-участники обеспечивают, чтобы дети-инвалиды имели право свободно выражать по всем затрагивающим их вопросам свои взгляды, которые получают должную весомость, соответствующую их возрасту и зрелости, наравне с другими детьми и получать помощь, соответствующую инвалидности и возрасту, в реализации этого права.

Впродовж своєї депутатської діяльності В.М. Сушкевич розробив наступні законодавчі акти щодо прав та соціального захисту дітей-інвалідів та забезпечив прийняття більшості з них:

1.      Закон України "Про державну соціальну допомогу дітям-інвалідам та інвалідам з дитинства" (БАЗОВИЙ - внесений  18.01.2000 року ) .

Закон передбачає виплату державної соціальної допомоги дітям-інвалідам у розмірі прожиткового мінімуму для відповідної вікової категорії; інвалідам з дитинства – у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а також грошової допомоги на догляд, також «прив’язаної» до прожиткового мінімуму.

Закон прийнято 16.11.2000 р. з урахуванням пропозицій Президента України

2.      Закон України „Про внесення змін до Закону України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” (щодо матеріального забезпечення)реєстраційний № 3221 від 20.05.2003 р.) Автори – В.М.Сушкевич, М.П.Нощенко

Прийнято, як Закон № 1579-IV від 04.03.2004 р.

Законом передбачено шляхом внесення змін до Закону України „Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам”:

посилити матеріальну підтримку малозабезпечених та неповних сімей;

виходячи з інтересів отримувачів допомоги, врегулювати строки проведення перерахунку призначеної допомоги у разі зміни групи інвалідності або встановлення групи інвалідності дитині-інваліду, яка по досягненні 16-річного віку визнана інвалідом з дитинства;

забезпечити своєчасну виплату допомоги, як основного джерела доходів її одержувачів, за поточний місяць.

3.      Закон України “Про внесення змін до Закону України “Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам” (щодо виплат) (реєстраційний № 6052 від 21.08.2004 р.) Автори – В.М.Сушкевич, П.С.Цибенко

Прийнято, як Закон № 2457-IV від 03.03.2005 р.

Закон заборонив застосовувати вартісні величини, не передбачені Законом України "Про прожитковий мінімум", (тобто рівень забезпечення прожиткового мінімуму) при визначенні права на надбавку по догляду і розмірів надбавок на догляд за інвалідами з дитинства та дітьми-інвалідами з важкими формами інвалідності, які потребують постійного стороннього догляду або допомоги (прикуті до ліжка, сліпоглухонімі, з психічними вадами тощо);

підвищив на 10 відсотків допомогу інвалідам з дитинства ІІ та ІІІ груп і встановити її, відповідно, у розмірі 80 і 60 відсотків прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність;

надав одиноким малозабезпеченим інвалідами ІІ, ІІІ груп, які за висновком лікарсько-консультативної комісії потребують постійного стороннього догляду, надбавку на догляд в розмірі 15 відсотків прожиткового мінімуму.

Крім того, Закон передбачив, що частина державної соціальної допомоги, що виплачується інвалідам з дитинства, які перебувають у стаціонарних установах соціального обслуговування, та дітям-інвалідам, які проживають у стаціонарних установах соціального обслуговування, перераховується на банківські рахунки цих установ і використовується на поліпшення умов проживання  підопічних.

4.      Проект Закону України “Про забезпечення організаційно-правових умов соціального захисту дітей-інвалідів” (реєстраційний № 1146 від 13.07.2006 р., автори – н.д. В.Сушкевич, Ю.Тимошенко

Законопроектом запропоновано:

         запровадити соціальні сертифікати для дітей-інвалідів з метою персоніфікації витрат на заходи їх соціального захисту, передбачивши диференціацію вартісних еквівалентів соціальних сертифікатів в залежності від стану здоров’я, віку, матеріального рівня сім’ї дитини з інвалідністю;

         визначити, залежно від ступеня втрати здоров'я та потреби в сторонньому догляді, категорії дітей від народження до 6 років з ризиком виникнення інвалідності, а також категорії інвалідності дітей віком до 18 років;

         ввести в реабілітаційних установах штатні посади особистих помічників для дітей-інвалідів, які потребують сторонньої допомоги у повсякденному житті;

         поширити нові форми державної допомоги дітям-інвалідам у вигляді особливої підтримки, що враховуватиме здатність до самообслуговування, спілкування, контролювання своєї поведінки, виховання, навчання тощо;

         затвердити державні соціальні нормативи з особливої підтримки дітей-інвалідів;

         забезпечити розвиток інтегрованої форми навчання та виховання дітей-інвалідів у освітніх закладах загального типу;

         встановити надбавки до посадових окладів (тарифних ставок) вихователям, педагогам, викладачам, які працюють з дітьми-інвалідами у навчально-виховних закладах або в індивідуальному порядку за місцем проживання дітей, які за станом здоров’я не можуть відвідувати такі заклади.

Основна НОВАЦІЙНА концепція законопроекту полягає у реалізації фінансового механізму умовно названого „гроші ходять за дитиною”, який шляхом запровадження соціальних сертифікатів дозволить спрямовувати бюджетні кошти безпосередньо для дитини-інваліда. Це дозволить персоніфікувати витрати на ці цілі і поступово здійснити перехід від централізованого фінансування органами виконавчої влади заходів соціального захисту дітей-інвалідів до відшкодування фактичних витрат на адресну допомогу конкретній дитині-інваліду на підставі її соціального сертифікату.

Цей новаційний соціально спрямований законопроект був підтриманий Комітетом у справах пенсіонерів, ветеранів та інвалідів, Комітетом з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму, Комітетом з питань охорони здоров’я.

На жаль, 11 січня 2007 року під час голосування у Верховній Раді України законопроект не набрав необхідної кількості голосів ( подано на підтримку – 200 голосів)